В статье рассмотрены особенности законодательного регулирования применения полиграфа в различных странах мира. Приведены предложения в отношении основных правовых принципов, которые должны быть положены в основу законопроекта направленного на регулирование применения полиграфа в Украине и обеспечения защиты прав лиц, которые проходят исследования на полиграфе.
Библиографическое описание: Назаров О.А. Сучасні тенденції щодо підготовки законопроекту в Україні про захист прав осіб, які проходять дослідження на поліграфі / О. А. Назаров // Наука і правоохорона № 1 (27), 2015 р. (язык оригинала - украинский).
Текст статьи. 02 грудня 2014 року Президент України Петро Порошенко під час свого виступу у Верховній Раді України зробив заяву, що люди, які матимуть доступ до державної таємниці, а так само матеріальним цінностям повинні проходити поліграф (детектор брехні). «Через детектор брехні пройшли і всі волонтери, які приймалися на роботу в департаментах Міністерства оборони. Можу відзначити, що 25% волонтерів не пройшли детектор брехні», - сказав він. «Це має бути абсолютною нормою і при інших призначеннях», - підкреслив Президент [1]. Промова Президента України поставила досить гостро питання щодо підготовки законопроекту який би здійснював узагальнююче нормативно-правове регулювання застосування поліграфа в країні та забезпечив унормованість прав осіб, які проходять дослідження на поліграфі, оскільки як гласить латиньке прислів’я – Ubi ius incertum, idi nullum, що в перекладі означає – «Де закон нечіткий, там його немає». Вказане обумовлює актуальність законотворчої діяльності в даному напрямку.
Нами пропонується спрямувати даний законопроект в напрямку саме захисту прав осіб, які будуть проходить обстеження на поліграфі, щоб уникнути багатьох помилок, які можуть бути пов’язані в подальшому як зі скаргами цих осіб щодо самої процедури обстеження, обов’язковості її проходження, так і порядку дій у разі отримання негативного результату та прийняття управлінських рішень з цим пов’язаних. Слушним в цьому контексті є зауваження А. Колодія про те, що держава зобов’язана не тільки проголосити обсяг і характер прав та обов’язків особи, а й гарантувати можливість їх реального здійснення [2, 97—98].
Як відомо, нормативно-правове регулювання застосування поліграфа в Україні перебуває на етапі становлення. В правоохоронних органах України в 2004 та 2013 роках були складені та затверджені інструкції щодо застосування комп’ютерних поліграфів в МВС України та в Міністерстві доходів і зборів України, Служби безпеки України відповідно, які крім усього пройшли також правову експертизу та були зареєстровані в Міністерстві юстиції України. Поряд з цим, в період часу з 12.03.2013 по 27.11.2014 років в Верховній раді Україні знаходився на розгляду Проект Закону України «Про доповнення Кримінального процесуального кодексу України положеннями щодо використання поліграфа (детектора брехні)» № 2521 [3] запропонований народним депутатом України Г. Москалем. В якому зазначалося, що перевірка на поліграфі повинна проводиться тільки за добровільної згоди особи з обов’язковістю відео фіксації як перевіряємого, так і показників графіків фізіологічних реакцій на екрані поліграфу. Відмова від проходження перевірки не повинна була бути підставою для визнання особи винною у вчиненні суспільно-небезпечного діяння. Водночас відомість про відмову повинна бути занесена до протоколу. Даний законопроект підкреслював також обмеження щодо застосування поліграфу, а саме: не допускається застосування поліграфу у випадках, якщо особа страждає на порушення серцево-судинної діяльності або дихальних шляхів та/або знаходиться у стані психічного або фізичного виснаження та/або регулярно вживає наркотичні засоби, психотропні речовини, прекурсори чи інші лікарські засоби, що їх містять. Автор законопроекту Г. Москаль вважав, що його прийняття призведе до створення можливості використання у суді результатів обстежень на поліграфі.
В лютому 2015 року громадською організацією «Колегія поліграфологів України» спільно з науковцями Національної академії внутрішніх справ, представниками Міністерства доходів і зборів України та іншими фахівцями було розпочато роботу щодо підготовки законопроекту який би на законодавчому рівні дозволив закріпити застосування поліграфа в державі. Підсумком цього процесу має стати створення єдиного підходу, концепції, сформованої шляхом консолідації міжнародного досвіду, та прийняття закону для вирішення практичних і теоретичних проблем у сфері застосування поліграфологічних технологій в Україні. На розгляд Верховної Ради України планується наразі запропонувати єдиний нормативно-правовий документ, який би містив чіткий підхід щодо прав осіб, які проходять дослідження на поліграфі та порядку використання отриманих за допомогою поліграфу результатів.
До речі, у світі перевірки на поліграфі проводяться більш ніж у 75 країнах, серед яких загальновизнаним лідером є США. Великою популярністю поліграф користується як в діяльності правоохоронних органів, так і державних інституцій, приватних компаній Японії, Туреччини, Ізраїлю, Бельгії, Індії, Казахстану, Канади, Китаю, Колумбії, Латвії, Литви, Естонії, Македонії, Південної Кореї, Сербії, Сінгапуру, Фінляндії, Хорватії, Чорногорії. Серед держав-сусідів: Польщі, Болгарії, Чеської Республіки, Словаччини, Словенії, Угорщини, Росії, Білорусі, Молдови. Проте, існують у світі є країни, де використання поліграфа взагалі заборонено за різними підставами, це Австралія, Німеччина, Австрія.
На думку, Мовчан Д.А. [4] країни світу, за рівнем нормативно-правового регулювання застосування поліграфа, можна розподілити на чотири групи:
- країни, в яких застосування поліграфа врегульовано окремим законом (США, Литву та Молдову);
- країни, де застосування поліграфа врегульовано окремими правовими нормами, якими регулюється ширше коло суспільних відносин (Індія, Македонія, Польща, Туреччина, Сербія, Словенія, Канада, Угорщина, Чорногорія);
- країни, де застосування поліграфа врегульовано підзаконними нормативно-правовими актами (Англія, Бельгія, Болгарія, Білорусь, Ізраїль, Південна Корея, Чеська Республіка, Росія);
- країни, в яких застосування поліграфа нормативно не врегульовано (Латвія, Сінгапур, Японія).
До прикладу, порядок використання поліграфа у США визначений Актом про захист працівників від поліграфа (Employee Polygraph Protection Act) [5], який був затверджений Конгресом США в 1988 році. Активними прихильниками його прийняття були сенатор-демократ Едвард Кеннеді і відомий у всьому світі психофізіолог-поліграфолог Девід Лікком. Цей закон в цілому обмежив можливості роботодавців щодо використання поліграфа в рамках професійного кадрового відбору кандидатів на роботу і вже найнятих працівників. Роботодавцям було заборонено пропонувати кандидатам і працівникам проходити тестування на поліграфі і застосовувати до них заходи дисциплінарного чи адміністративного впливу у разі їх відмови від такої пропозиції. Винятки, обумовлені в законі, стосуються окремих категорій працівників різних служб безпеки (інкасатори, охоронці і т.і.) і фірм, що виробляють так звані «контрольовані» фармпрепарати (нарковмісні препарати) або займаються їх збутом.
Крім того, законодавці зробили ще три важливих винятки. Було встановлено наступне:
1) введені обмеження і заборони не відносяться до державних роботодавців і, відповідно, до державних службовців на федеральному, штатному та місцевому рівнях влади;
2) Федеральному Уряду надається право використовувати поліграф в Міністерстві оборони та стосовно службовців його контрагентів, а також у Міністерстві оборони та стосовно службовців його контрагентів, а також у Міністерстві енергетики та відносно працівників всіх його контрагентів, що беруть участь в програмах використання атомної енергії в інтересах національної безпеки США;
3) Федеральному Уряду дозволяється використовувати поліграф в агентствах – членах Розвідувального співтовариства США і відношенні всіх працівників, які залучаються ними за зовнішніми контрактами, якщо їх діяльність пов’язана з допуском до державної таємниці.
Разом з тим, працівникам, які відповідно до цього законодавства зобов’язані проходити тестування на поліграфі, були надані додаткові права – такі, як:
1) право на попереднє письмове повідомлення;
2) певну тривалість тестування;
3) обов’язковість згоди (в письмовій формі) на проведення тестування;
4) право відмовитися від тестування або перервати його в будь-який момент;
5) на обмеження доступу до матеріалів тестування;
6) на додаткове розслідування «негативних» результатів і т.і.
У Литві цей науково-технічний засіб використовується з 1992 р., хоча Закон «Про використання поліграфа» був прийнятий лише у 2000 р. У Молдові діє Закон «Про застосування тестування на детекторі симуляції (поліграфі)» 2009 р. [6].
Слід зауважити, що зазначені закони в основному регламентують використання поліграфа при здійсненні професійного відбору персоналу на деякі посади, що пред’являють до працівників, які їх обіймають, особливі вимоги, а також при проведенні внутрішніх або службових розслідувань. Крім цього, у них також передбачається можливість застосування поліграфа в ході здійснення оперативно-розшукової діяльності з дотриманням загальних вимог до проведення поліграфологічних опитувань.
В інших країнах, наприклад в Угорщини, в статті 41 Закону Угорщини «Про поліцію» (1994 р.) дозволяється застосовувати поліграф для отримання інформації про місцезнаходження осіб та сприяння в проведенні інших слідчих дій, а у Законі Угорщини «Про розшук поліцією осіб та речей» 2001 р. поліграф згадується як один із засобів встановлення місцезнаходження осіб та речей, а також ідентифікації невпізнаних трупів. У статтях 180, 182/2 та 435 КПК Угорщини 1998 р. передбачено можливість застосування поліграфа у кримінальному процесі. У § 3, 4 ст. 151 КПК Республіки Македонія 1997 р. органам внутрішніх справ надано право застосовувати поліграф для опитування осіб, підозрюваних у вчиненні злочинів. Частиною 2 ст. 230 КПК Чорногорії (2003 р.) поліції надається право застосовувати поліграф для викриття злочинців, попередження втечі або переховування злочинців та їх співучасників, виявлення та збереження слідів злочинів та предметів, які містять доказову інформацію, а також для отримання іншої інформації, що може сприяти успішному здійсненню кримінального судочинства [6].
На теперішній час Україна відноситься до групи країн, в яких застосування поліграфа врегульовано окремими правовими нормами, якими регулюється ширше коло суспільних відносин. Так, частиною другою статті 28 Конституції України передбачено, що «жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам». Добровільність проходження обстеження відповідає загальноприйнятій світовій практиці проведення досліджень з використанням поліграфу тобто примусово дане дослідження проводитися не може. В даному випадку, самостійність приняття рішення характеризується повною відсутністю будь-якого тиску на особистість та відносною свободою її дій під час проходження обстеження на поліграфі, при цьому в Україні норма закону яка б вказувала на правові наслідки у разі відмови особи від проходження дослідження відсутня [7]. Проте, необхідно пам'ятати, що у разі якщо обов’язковість проходження дослідження на поліграфі буде передбачена трудовою угодою, то відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) не виконання працівником зобов’язань за цією угодою може тягти за собою право роботодавця звільнити його з роботи, оскільки дотримання письмової форми угоди між роботодавцем та робітником згідно статті 24 КЗпП України є обов’язковим. Таким чином в Україні, особа приймаюче рішення про необхідність проходження нею обстеження на поліграфі, самостійно оцінює перспективи та можливі правові наслідки у разі отримання нею негативних результатів даного випробування або відмови від нього.
Аналізуючи сучасні тенденції та завдання при створенні закопроекту про захист прав осіб, які проходять дослідження на поліграфі слід мати на увазі, що він не має на меті усунення порушень прав громадян і їх дискримінації через ті чи інші рішення. Для цього передбачено інші процедури.
По-перше, будь-які рішення можуть бути оскаржені або перевірені на законність через звернення до суду. Крім того частина п’ята статті 121 Конституції України [8] покладає на Прокуратуру України «нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина». Тобто ще одним механізмом вирішення проблеми порушених прав осіб, які проходять дослідження на поліграфі, є звернення до прокуратури з пропозицію перевірити наявність порушень прав громадян під час проведення відповідного дослідження. Стаття 101 Конституції України передбачає інститут Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, основною функцією якого є парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина. Відповідно, крім звернення до прокуратури або суду існує право звернення із відповідним запитом і до Уповноваженого.
По друге, загальними позиціями, які можуть бути закріплені в даному законопроекті повинно бути регулювання відносини між особою, яка проходить обстеження на поліграфі, поліграфологом та замовниками проведення психофізіологічних досліджень з використанням поліграфу (державними органами, установами та організаціями, фізичними, юридичними особами), закріплення широкого кола права осіб, що досліджуються, а також визначення механізму їх захисту та основ державної політики у сфері захисту прав людини, яка обстежується на поліграфі.
Сама ж процедура повинна базуватись на принципах законності, незалежності, об’єктивності і повноти дослідження. Незалежність поліграфологів може бути забезпечена забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в процедуру проведення дослідження з використанням поліграфу, існуванням підрозділів, служб, установ, організацій, які займаються проведенням досліджень з використанням поліграфу, їх адміністративною незалежністю від органів або юридичних осіб, які направляють кандидатів на дослідження, створенням необхідних умов для діяльності поліграфолога, його матеріальним і соціальним забезпеченням, кримінальною відповідальністю за дачу свідомо неправдивого висновку щодо результатів дослідження. Крім того існує нагальна необхідність у вказуванні в даному законопроекті можливості перевірити правильність висновку поліграфолога шляхом призначення повторного дослідження іншому фахівцю.
Крім вказаних принципів слід додати також принцип врахування поліграфологом світового рівня науково-технічного прогресу в даному напрямку досліджень, загальноприйнятих норм і правил, заходів безпеки праці, щоб не завдати шкоди досліджуваній особі та певних міжнародних вимог, стандартів, які висуваються до поліграфологічних методик, що можуть використовуватися поліграфологом.
По третє, в законі повинен бути прописаний чіткий перелік посад, при призначенні на які проходження дослідження на поліграфі для кандидата є обов’язковим та зазначений механізм реалізації отриманих поліграфологічних результатів через певну заборону подальшого призначення у разі отримання негативних даних та потреби в проведенні замовником за необхідності додаткової спеціальної перевірки отриманої під час дослідження інформації . Вимогами до посад можуть бути певні функції, які в майбутньому буде виконувати кандидат або діяльність пов’язана з державною таємницею, значними матеріальними цінностями, виконанням функцій держави або місцевого самоврядування спрямованого на забезпечення безпеки та обороноздатності держави тощо. З іншими особами, які направляються на проходження досліджень з використанням поліграфу ініціаторами цих досліджень повинні бути укладені письмові зобов’язання у незаборонений законодавством спосіб (трудовий договір, заява щодо згоди пройти дослідження на поліграфі тощо) про умови обов’язкового та періодичного дослідження на поліграфі за заздалегідь визначеними темами перевірки та підставами для їх проведення. Логічним виглядає також внесеня до даного законопроекту чітких правил проведення обстеження з використанням поліграфа та відповідальність за порушення чих правил як з боку поліграфолога, наприклад, можливість накласти заборону у вигляді обмеження на певний час займатися даним видом діяльності, так і з боку ініціатора дослідження при перевищенні ним своєї компетенції, розголошення отриманих результатів тощо шляхом негайного вжиття заходів щодо поновлення прав осіб у разі їх порушення максимально ефективним для цього шляхом, а також можливість судового захисту прав осіб, що досліджуються з одночасним правом суду вирішити питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди та звільнення позивача від сплати судового збору за позовом, що пов’язаний з порушенням його прав. Крім того, необхідно замислитися на створенні кваліфікаційно-дисциплінарної комісії для визначення рівня професійних знань осіб, які мають намір проводити психофізіологічне дослідження з використанням поліграфу, вирішення питань про дисциплінарну їх відповідальність.
Створення українського проекту закону про захист прав осіб, які будуть проходити дослідження на поліграфі повинно не тільки імплементувати в українську реальність певні положення законодавства європейських країн та США, але і здійснити акцент на вітчизняних реаліях при закріпленні правового регулювання застосування поліграфа в різних сферах громадського життя: в правоохоронній діяльності, кадровій безпеки, недопущенню витоку державних таємниць, розкраданню матеріальних цінностей держави, профілактики промислового шпионажу тощо. Намагання встановити нормативне регулювання в Україні захисту прав осіб, які будуть проходити дослідження на поліграфі має позитивну тенденцію, оскільки дозволяє зняти низьку питань, що виникає у людини яка направляється на дослідження, її страх перед самою процедурою перевірки на поліграфі, вплив хвилювання на кінцевий результат та невизначеність правового механізму захисту прав піддослідного у разі проведення відносно нього не професійної роботи з боку поліграфолога.
Висновки. Загалом, в більшості країн світу обережно відносяться до законодавчого врегулюваня питання проведення досліджень із застосуванням поліграфа. Проте, у разі підготовки відповідного законопроекту в України в ньому окремо повинні бути прописані базові принципи проведення дослідження на поліграфі, а саме: законності, незалежності, об’єктивності, повноти дослідження та врахування поліграфологом світового рівня науково-технічних досягнень в даному напрямку, а також міжнародних стандартів, норм і правил поліграфологічних досліджень та безпеки праці тощо. Основна мета всіх цих дій повинна бути - незавдати шкоди, недопустити не фахівця до дослідження. Крім того, існує нагальна потреба в визначенні критеріїв вимог до посад, при призначенні на які проходження дослідження на поліграфі для кандидатів є обов’язковим з зазначенням механізму реалізації отриманих поліграфологічних результатів через певну заборону подальшого призначення у разі отримання негативних даних. Окремо повинно вирішуватися питання оцінки рівня професійних знань осіб, які мають намір проводити психофізіологічне дослідження з використанням поліграфу, вирішення питань про їх дисциплінарну відповідальність, забезпечення можливості, у разі сумніву в правильності вже проведеного дослідження, призначити повторне тощо.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. 25% волонтеров не прошли тест на детекторе лжи для работы при Минобороны - Порошенко [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.unian.net/politics/1016818-25-volonterov-ne-proshli-test-na-detektore-lji-dlya-rabotyi-pri-minoboronyi-poroshenko.html - Назва з екрану.
2. Колодій А. М. Принципи права України / А. М. Колодій // – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 206 с.
3. Про доповнення Кримінального процесуального кодексу України положеннями щодо використання поліграфа (детектора брехні): Проект Закону України від 12.03.2013 № 2521 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=46058 - Назва з екрану.
4. Мовчан Д.А. Питання імплементації в Україні зарубіжних підходів до нормативно-правового регулювання застосування поліграфа у процесі розкриття та розслідування злочинів // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2009. – № 5. – С 256-262.
5. Employee Polygraph Protection - EPP - 29 U.S. Code Chapter 22 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://finduslaw.com/employee-polygraph-protection-epp-29-us-code-chapter-22 - Назва з екрану.
6. Мотлях О.І. Нормативно-правове регулювання використання поліграфа правоохоронними органами зарубіжних країн // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації професійних спілок України. Серія: Право та державне управління. № 4/2011.
7. Назаров О.А. Пам’ятка судді щодо нормативно-правової обґрунтованості проведення судової психологічної експертизи з використанням поліграфу. Інформаційний лист. – Одеса: НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області, 2013. – 15 с.
8. Конституція України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр - Назва з екрану.