У реферативній замітці статті Ivanа Kohutyczа наведене авторське висвітлення питання щодо історії, сучасного стану і перспектив застосування поліграфа у судочинстві та інших сферах правового регулювання Польщі. Дана інформація є достаньо цікавою з урахуванням того, що вона стосується найближчого західного сусіда України - Польщі. Актуальність інформації з урахуванням використаних джерел відноситься до 2007 року. Публікується за бібліографичним посиланням на статтю у якості реферативної інформації: Ivan Kohutycz Wariograf w Polsce i na Ukrainie: historia, stan obecny i perspektywy // Wrocławsko-Lwowskie Zeszyty Prawnicze, 2, 2011, Pages (92 - 116). - Режим доступу: http://wlzp.sjol.eu/preview/-1463 

Витяг з тексту статті. Прикладним використання поліграфа в Польщі зацікавились ще перед Другою світовою війною, коли цей прилад було придбано Інститутом психічної гігієни у Варшаві. І хоча невідомо, чи використовувався тодішній поліграф в кримінальних розслідуваннях, проте така можливість обговорювалася в роботі В.Зелинскої (1939). Нею було висловлено думку про те, що було б помилкою ігнорувати застосування поліграфа в розслідуванні злочинів [1].

Інтерес до застосування поліграфа зберігся і в післявоєнні роки. На початку 50-х рр. польська розвідка зацікавилася цим приладом після того, як було встановлено, що американська розвідка перевіряє на “детекторі брехні” польських громадян перш ніж встановити з ними співпрацю. Польська розвідка придбала американський поліграф і, після набуття необхідного досвіду, почала використовувати його у своїй оперативній роботі. За заявою польських фахівців, оволодіння технологією перевірок на поліграфі було пов'язано з великими труднощами, оскільки американська адміністрація наклала ембарго на вивезення цієї технології в країни Східної Європи. У 1975 р., наприклад, редакція американського журналу “Поліграф” відкинула прохання польських фахівців про підписку на це видання, пояснивши, що дотримується позиції не поширювати свій журнал за “залізною завісою” [2].

У післявоєнні роки ставлення до перевірок на поліграфі в Польщі, як і в СРСР та інших соціалістичних державах, було негативним, що, зокрема, було відображено в підручнику “Криміналістика”, опублікованому проф. П.Хорошовским у 1958 р. За твердженням автора, “.. .на практиці детектор брехні є не чим іншим, як пристроєм, що призначається для поглиблення атмосфери залякування допитуваної особи” [3]. Однак, згодом, думка П.Хорошовского радикально змінилася: причиною цього було те, що він, провівши як стипендіат півроку в США, отримав у користування “детектор брехні” і оволодів методикою його прикладного застосування.

Перше практичне застосування поліграфа під час розслідування злочину (зокрема, вбивства) було здійснене П.Хорошовским у 1963 р. за постановою воєводської прокуратури в Ольштинє. Результати перевірки на поліграфі, які були доповнені описом технології такої перевірки, разом з іншими даними, були прийняті судом як докази, і обвинувачений був визнаний винним. Роком пізніше воєводський суд в Любліні звернувся до П.Хорошовского з проханням провести за клопотанням захисту перевірку на поліграфі групи обвинувачених. Ним це було зроблено, проте отримані результати воєводський суд не використав як докази, не взявши їх до уваги. Ці два випадки стали в 1964-1966 рр. причиною гострих дискусій на сторінках польських юридичних журналів [4]. Однак, так чи інакше, поліграф почав проникати в діяльність правоохоронних органів Польщі.

У 1969 р. в польській військовій контррозвідці були сформовані курси з підготовки експертів у сфері психофізіологічного тестування. їх очолив відомий в тогочасній Польщі поліграфолог доктор А. Кришчин який вже мав на той час п'ятнадцятирічний досвід роботи з поліграфом [5]. У тому ж році військова контррозвідка почала використовувати поліграф у розслідуванні в кримінальних справах, більшість з яких стосувалася вбивств або крадіжок військовослужбовцями зброї або військового спорядження [6].

У період 1969-1998 рр. спеціальним підрозділом польської військової контррозвідки було перевірено на поліграфі 5243 людини - фігурантів 1180 кримінальних справ [7] (т.б. в середньому - біля 180 перевірок у рік і по 4-5 - у кожній кримінальній справі). У 60-70-і рр. поліграф був узятий на озброєння університетськими лабораторіями криміналістики. Зокрема, відділення криміналістики Сілезького університету в Катовіце у 1977 р. розпочало вивчати можливості прикладного застосування поліграфа. Упродовж 1977-1978 рр. цим підрозділом було здійснено перевірку на поліграфі 265 чоловік - фігурантів у 34 кримінальних справах [8]. У 70-80-і рр. польськими університетами проводилися наукові дослідження, а в науковій періодиці регулярно з'являлися публікації з тематики “детекції брехні”. У них висвітлювались результати вивчення діагностичної природи перевірок на поліграфі, проводився аналіз результативності перевірок, виконаних в реальних умовах щодо виявлення ними латентної інформації [9].

Питання про можливість застосування результатів перевірок на поліграфі як докази обговорювалося неодноразово, і Верховний суд Польщі декілька разів висловлював своє ставлення до інформації, отриманої в процесуальній практиці з допомогою поліграфа [10]. Зокрема, в 1976 р. Верховний суд під час розгляду кримінальної справи № II KR 171/76 вирішив, що “цей вид доказів не може бути використаний як незалежний єдиний доказ, що дає підставу для ухвалення рішення. Такий доказ має допоміжне значення” [11].

У середині 90-х рр. була створена Польська асоціація поліграфологів, що об’єднала близько сорока фахівців, які займалися перевірками на поліграфі, дослідженнями в цій сфері або цікавилися питаннями правового регулювання застосування поліграфа. На момент свого створення Асоціація, як громадське об'єднання, інтегрувала зусилля професійного співтовариства для обміну досвідом, пропагувала застосування цього методу в практиці. Вона проводила експериментальні дослідження в сфері криміналістичної психофізіології, встановлювала щодо цього стандарти дослідницької і учбової діяльності та адміністративного контролю.

Після 1975 р., група польських криміналістів і експертів на основі проведених ними експериментів дійшла висновку, що американські теорії детекції брехні не дають задовільного пояснення фізіологічним явищам, які спостерігаються в ході тестування на поліграфі.

До кінця XX століття дослідження в сфері перевірок на поліграфі здійснювалися на кафедрах криміналістики трьох університетів Польщі: Сілезькому університеті в Катовіцах, університеті у Вроцлаві і Коперниківському університеті в Торунє. За 25 років дослідницької діяльності польськими науковцями і фахівцями була розроблена концепція, що дала теоретичне пояснення технології психофізіологічних досліджень за допомогою поліграфа. Запропонована концепція включала чотири базисні положення: перевірка на поліграфі орієнтована на дослідження слідів пам'яті; процедура перевірки ґрунтується на принципах, що використовуються в психологічних експериментах; дослідження за допомогою поліграфа є одним з методів криміналістичної ідентифікації; дослідження націлене на відшукування інформації, необхідної правоохоронним органам.

Вказана концепція базується на тому, що “інформація про протиправні діяння і супроводжуючих їх сильних негативних емоціях відображається в довготривалій пам'яті правопорушника. Факт здійснення серйозного правопорушення (а тільки такі правопорушення мають бути предметом досліджень за допомогою поліграфа) пов'язаний, як правило, з сильними емоціями, які розташовуються в особливих ділянках пам'яті... Сліди пам'яті такої події... стійкі, унікальні і допускають їх ідентифікацію... Сліди пам'яті неможливо побачити безпосередньо... Наявність або відсутність слідів протиправної події в мозку людини, яка піддається перевірці на поліграфі, проявляється в змінах функціонування різних систем людського тіла ” [12]. Ця концепція стала загальновизнаною в середовищі польських поліграфологів.

На початку 90-х рр. приватні польські детективні агентства безуспішно намагалися привернути увагу бізнесу до можливості застосування поліграфа в його інтересах. Унаслідок цього до кінця XX ст. з’ явилося чимало експертів, які практикували перевірки на поліграфі за замовленнями приватних компаній. Однак окремі теоретики і практики, що працювали в сфері кримінально - процесуального права, доклали немало зусиль, щоб унеможливити застосування поліграфа у судочинстві. Вони намагались ініціювати внесення доповнення в одну із статей нового Кримінально-процесуального кодексу Польщі, якою б заборонялось застосування поліграфа з метою одержання доказів. Своєю чергою, комісія, що розробляла законопроект, не врахувала думку експертів, які працювали в царині перевірок на поліграфі.

Польська національна прокуратура, з свого боку виступала проти використання поліграфа в оперативно-розшуковій діяльності поліції. Ця точка зору була висловлена у відповіді на запит Головного управління поліції (1994), в якій, зокрема, говорилося, що “якщо процесуальний закон встановлює правові гарантії, які обмежують обов'язок надавати інформацію державним органам... то з цього випливає, що поза судом, в ході оперативної діяльності, ніхто не може робити те, що не дозволено” [13]. Наслідком цих зусиль стало те, що Кримінально - процесуальний кодекс Польщі (набув чинності в 1997 р.) фактично заборонив використання технічних засобів, націлених на перевірку психофізіологічних реакцій допитуваної особи. Заборона знову породила бурхливу дискусію між прибічниками і супротивниками використання поліграфа в правоохоронній практиці. У цілому до кінця XX ст. в Польщі склалася ситуація, коли “польська поліція не мала власних поліграфологів, і епізодично в особливо складних кримінальних розслідуваннях, головно - вбивств, зверталася за допомогою в проведенні перевірок на поліграфі до експертів з інших організацій... Проблема поліграфа перетворилася на, винятково, теоретичну, оскільки його застосування в ході кримінальних розслідувань незначне... Жодне з державних відомств Польщі не зацікавлене в застосуванні поліграфа у боротьбі зі зростаючою злочинністю” [14].

У квітні 1990 р. наказом міністра національної оборони розвідувальні і контррозвідувальні служби Польщі були розформовані. Військова інформаційна служба Польщі, що прийшла на зміну військовій контррозвідці Польської Народної Республіки, все ж продовжувала застосовувати поліграф у своїй діяльності. У 2006 р. Військова інформаційна служба була перетворена у Військову розвідувальну службу і Військову контррозвідувальну службу, інструкції яких припускають застосування поліграфа в особливих випадках. Зокрема, ст. 9 інструкції Військової контррозвідувальної служби вказує, що під час відбору кадрів “кандидат на службу повинен відповісти на два запитання: 1) чи проходили Ви коли-небудь психофізіологічне дослідження? Якщо так, вказати, коли і в яких цілях? 2) Ви даєте згоду на проходження психофізіологічного дослідження ”? [15].

Військова жандармерія Польщі взяла поліграф на озброєння відповідно до відомчого правового акту, що набув чинності в серпні 2001 р. і запровадила тестування на поліграфі як один з елементів технології відбору кадрів. Агентство внутрішньої безпеки і Розвідувальне агентство Польщі застосовують “психофізіологічне тестування” відповідно до розпоряджень, що набули чинності в 2002 р. За даними В.Паско-Пориса [16] нині від 10 до 20 тисяч співробітників польської розвідки і контррозвідки проходять перевірки на поліграфі. Центральне антикорупційне бюро Польщі - створене в червні 2006 р. (спеціальна служба з боротьби з корупцією в центральних і територіальних органах державної влади, в громадському і приватному секторах, а також у будь-якій іншій діяльності, яка загрожує національним економічним інтересам), згідно з діючим статутом, застосовує “поліграфний скринінг” під час перевірки кандидатів на службу з числа офіцерів Агентства внутрішньої безпеки, Розвідувального агентства та Прикордонної служби або поліції [17]. Прикордонна служба Польщі активно використовує скринінгові перевірки і, за деякими оцінками, є чи не найбільшим користувачем поліграфа в державі, здійснюючи щорічно перевірку на поліграфі близько 18 тисяч співробітників [18]. Такі обсяги застосування поліграфа, пояснюються тим, що ця служба нині вважається “найсучаснішим військовим формуванням в Польщі” [19].

Доречно відзначити, що ставлення до поліграфа в державних органах - різне. Зокрема, спроба впровадити перевірки на поліграфі в діяльність Генеральної митної інспекції стала предметом обговорення у Верховному адміністративному суді Польщі в 2003 р., і поліграф був знехтуваний, оскільки його застосування не мало під собою адекватного правового регулювання [20]. Як вже було зазначено, КПК Польщі ввів в дію ст. 171 4/2, яка заборонила “гіпноз і ліки або технічні пристрої, що впливають на психологічні процеси допитуваної особи або орієнтовані на контроль неусвідомлюваних реакцій організму, пов'язаних з допитом” [21]. Проте в 2003 р. КПК було доповнено статтею (192 а/2), згідно якої “в інтересах зменшення кількості підозрюваних або для визначення доказової цінності зібраних доказів” експертові дозволяється застосовувати технічні засоби, націлені на контроль неусвідомлюваних реакцій людини”. Ця стаття підкреслила, що “застосування технічних засобів, націлених на контроль неусвідомлюваних реакцій людини, можливе тільки за її згоди” [22]. Набрання чинності вказаних доповнень в КПК “остаточно схилило чашу терезів на користь застосовності поліграфа в ході розслідувань і припинило дебати, що вирували у часи відсутності чітких правових основ застосування досліджень за допомогою поліграфа” [23].

Доцільно зазначити, що терміни “поліграф”, “перевірки на поліграфі” (“поліграфологічне дослідження”) не використовуються ні в одному з правових актів, за винятком документів Центрального антикорупційного бюро Польщі. Кримінально-процесуальний кодекс визначає перевірки на поліграфі як “застосування технічних засобів, націлених на контроль неусвідомлюваних реакцій людини”. Верховний і апеляційний суди Польщі приймають результати поліграфних досліджень як докази за умови дотримання двох вимог. Перша - поліграфне дослідження повинно виконатися з відома особи, яка перевіряється. Друга - дослідження має бути представлене у формі висновку експерта, складеного відповідно до ст. 200 КПК Польщі. Дослідження не має бути частиною якої-небудь іншої процесуальної дії (наприклад, допиту). І, звичайно, експерт повинен мати необхідні професійну кваліфікацією і моральні якості. Яких-небудь правових актів, що регулюють або забороняють використання поліграфа приватними організаціями (під час прийняття на роботу або в ході скринінгових перевірок), в Польщі не існує.

Нині дослідження за допомогою поліграфа застосовуються в Польщі в ході кримінальних розслідувань, під час вирішення питання про найм персоналу на роботу і у ході контролю його діяльності (скринінгові перевірки). Як було вказано вище, в двох останніх напрямах поліграф застосовують як державні структури (спецслужби і правоохоронні органи), так і приватний сектор. На думку Я.Видацкого, в державі щорічно у кримінальних справах проводиться майже 100 перевірок на поліграфі. Зважаючи на те, що кожен рік розслідується близько 1000 вбивств, у загальній кількості кримінальних справ, вимірюваних сотнями тисяч “стає очевидним, що поліграф в розслідуваннях застосовується не так вже й часто. Це число багаторазово перекривається кількістю перевірок на поліграфі, що проводяться під час скринінгу”. Точна кількість поліграфологів в Польщі невідома. Я.Видацкий вважає [24], що є біля 20 таких фахівців. Це, зокрема, наукові співробітники університетів (6 осіб), офіцери розвідки (не більше 6 осіб), офіцери поліції (2 особи) і поліграфологи, які працюють у приватних охоронних і детективних агентствах (не більше 5 людей). Серед поліграфологів - три жінки. Усі поліграфологи мають університетську освіту, деякі з них мають досвід роботи в правоохоронних органах. Проте оцінки Я.Видацкого, як видається, істотно занижені, і за інформацією від В.Паско-Пориса кількість поліграфологів у Польщі значно більша. Хоча зробити точні підрахунки обсягу застосування поліграфа в цій державі складно, оскільки статистичні дані з цього питання не публікуються.

Рівень професійної підготовки польських поліграфологів дуже різний, і, на думку Я.Видацкого, у більшості випадків - низький. Таке становище є наслідком відсутності усталеної системи підготовки фахівців цього профілю, порядку ліцензування та контролю їх діяльності, а також - відсутністю конкуренції. Одним з найважливіших результатів діяльності Польської асоціації поліграфологів є початок видання в 2007 р. спеціалізованого журналу “Європейський поліграф”. Однак, крім цього, як констатує Я.Видацкий, на сьогодні реалізовано дуже мало що з того, що намічалося під час створення цієї організації. Єдиним досягненням Асоціації стало прийняття “Стандартів опитування з використанням поліграфа в ході кримінальних розслідувань”, т. б. сукупності правил проведення перевірок на поліграфі. Асоціації досі не вдалося прийняти “Стандарт опитувань з використання поліграфа у роботі з кадрами”, а також ввести в дію кодекс етики поліграфологів [25].

У середовищі науковців-правників, які спеціалізуються в сфері кримінального процесу, можна зустріти чимало супротивників застосування поліграфа в ході розслідувань: їх зауваження стосуються, в основному, процедурних і моральних аспектів (застосування поліграфа - це вторгнення в приватне життя; людина, що перевіряється на поліграфі, - особа, яка сприяє формуванню доказів проти самої себе, тощо). У той же час польська громадськість прихильно оцінює перевірки на поліграфі, особливо у розслідуванні злочинів. Громадська думка, налякана динамікою злочинності, готова прийняти будь-які методи боротьби із нею, лише б вони були ефективними. У державі також не існує протидії розширенню застосування поліграфа приватними організаціями у роботі з персоналом.

Упродовж останніх десяти років в Польщі не було опубліковано практично жодної статті з викладом результатів експериментальних досліджень з тематики поліграфа. Після довгої перерви факультет криміналістики Коледжу Анджея Морджевского (Краківський університет) почав солідний дослідницький проект з тематики застосування поліграфа. Завданнями цього проекту є: узагальнення практики застосування поліграфа в період 1989-2006 рр.; створення методів диференціювання в ході досліджень із застосуванням поліграфа осіб, які “володіють знанням про подію, та осіб, які є активними учасниками цих подій”; визначення діагностичних можливостей перевірок на поліграфі відносно осіб з різного роду психічними розладами (особливо шизоїдні і антисоціальні особи); вивчення спільно з фахівцями в сфері нейропсихології і нейрофізіології проявів брехні тощо. У сфері застосування поліграфа в Польщі існують дві взаємозв'язані проблеми. Перша - зменшення експериментальних наукових досліджень в частині застосування поліграфа в реальних умовах, а також аналізу такого застосування. Декілька робіт, що з'явилися останнім часом з цієї тематики, стосуються правових аспектів застосування поліграфа і є популяризаторськими статтями для юристів і працівників правоохоронних органів або главами в підручниках з криміналістики. Друга проблема - до теперішнього часу не розроблені єдина система підготовки поліграфологів і чіткі критерії ліцензування їх діяльності. Результатом перелічених вище проблем є те, що професійне співтовариство не може контролювати якість роботи поліграфологів, і це неминуче веде до порушення стандартів проведення перевірок на поліграфі [26].

Крім перерахованого, М.Лешняк звертає увагу на те, що “правоохоронні органи не розглядають перевірку на поліграфі як загальноприйняте джерело інформації або стандартний доказ. Причин цьому декілька. І перша з них полягає в тому, що співробітники правоохоронних органів часто недостатньо обізнані з цим методом, оскільки: криміналістика не є обов'язковим курсом у більшості юридичних факультетів Польщі; недостатньо співробітників правоохоронних органів є випускниками, власне, юридичних факультетів; випускники юридичних факультетів (майбутні прокурори і судді) зрідка (якщо взагалі коли-небудь) знайомилися з поліграфом на професійному рівні. Стаючи досвідченими в правових питаннях, вони нічого не знають про практичні можливості застосування поліграфа” [27].

Використані джерела:
1. Jan Widacki. Polygraph examination in Poland : an historical outline // Polygraph 2007, V. 36 №3. R 150-156; Jan Widacki Polygraph examination in Poland//European polygraph. 2007. V. I. №l. P. 25-34.
2. Krzyacin A. The debate over polygraph in Poland // Polygraph. 2000. V. 29. № 3. P. 226236.
3. Widacki J. Wprowadzenie do problematyki badan poligrafocznych. Warszawa. MSW. 1981. S. 182.
4. Widacki J., Romig С. H.A. The polygraph in Poland // Polygraph. 1975.V.4.№ 1. P. 33-38.
5. Zagdan M. Polygraph in the polish secret service // European polygraph. 2007. V. 1.№2. P. 105-114.
6. Pasko — Porys W. Current legal status of polygraph and level of practice in Poland // Polygraph. 2007. V.36. №3. P. 165-176.
7. Krzyacin A. The debate over polygraph in Poland. P. 226-236.
8. Lesniak M. Polygraph examination studies at the University of Silesia // European polygraph. 2007. V. 1. №1 55-63.
9. Jan Widacki Polygraph examination in Poland : an historical outline.
10. Krzyacin A. The debate over polygraph in Poland. P. 226-236.
11. Там само, P. 226.
12. Krzyacin A. The debate over polygraph in Poland. P. 227-228.
13. Там само, P. 226-227.
14. Krzyacin A. The debate over polygraph in Poland. P. 235.
15. Zagdan M. Polygraph in the polish secret service, P. 108.
16. Pasko - Porys W. Current legal status of polygraph... P. 16
17. Zagdan M. Polygraph in the polish secret service.
18. Pasko - Porys W. Current legal status of polygraph...
19. Zagdan M. Polygraph in the polish secret service. P. 112.
20. Pasko - Porys W. Current legal status of polygraph... P, 165.
21. Там само, Р, 167.
22. Jan Widacki. Polygraph examination in Poland. P. 30
23. Там само, P. 31.
24. Jan Widacki. Polygraph examination in Poland : an historical outline P. 152.
25. Jan Widacki. Polygraph examination in Poland : an historical outline
26. Там само, P. 154.
27. Lesmak M. Polygraph examination studies. P. 60.

 19 октября 2018

Mostly cloudy

16°C

Николаев

Mostly cloudy

Новини