Оголошення

Редакція надає сприяння у пошуку експертів або фахівців для проведення психологічної, товарознавчої експертизи, досліджень на поліграфі.

Тел.: 0934767260

Перегляди: 428

УДК 343.98                

Феськов М.М., старший викладач кафедри кримінального права, процесу і криміналістики Київського інституту інтелектуальної власності та права Національного університету «Одеська юридична академія», кандидат юридичних наук

В тезах аналізується проблема захисту прав інтелектуальної власності, яка потребує подальшої оптимізації діяльності правоохоронних органів, належного техніко-криміналістичного забезпечення, розробки атестованих методик проведення судових експертиз у сфері інтелектуальної власності та використання спеціальних знань під час дізнання.

Бібліографічний опис: Феськов М.М. Використання спеціальних знань під час дізнання та досудового розслідування кримінальних правопорушень у сфері інтелектуальної власності / М.М. Феськов. Судово-психологічна експертиза. Застосування поліграфа та спеціальних знань в юридичній практиці: Електронний науково-реферативний журнал / [редкол.: Назаров О. А. (голов. ред.) та ін.]. К., 2020. № 3 (20). Дата публікації: 15.10.2020. URL: https://goo.su/2WZk (дата звернення: 15.10.2020).

Текст тезисів.  

Статття 54 Конституції України гарантує громадянам свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають  у зв’язку  з різними видами інтелектуальної діяльності провадження [1. ст. 54 ]. Захист цих прав від кримінальних правопорушень відповідно до ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України покладено на правоохоронні органи у формі завдань кримінального провадження.

У Кримінальному кодексі України передбачена відповідальність за кримінальні правопорушення, які посягають на право інтелектуальної власності. Зокрема, ст. 176 Кримінального кодексу України – право інтелектуальної власності на твір (авторське права) та суміжні права (право на відеограму, фонограму тощо); ст. 177 Кримінального кодексу України – право на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію; ст. 229 Кримінального кодексу України – право інтелектуальної власності на об’єкти виробленої продукції та послуги, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару [3. ст. ст. 176, 177, 229].

Проте, не дивлячись на створену законодавчу базу, система охорони прав інтелектуальної власності не позбавлена істотних недоліків, прогалин, неузгодженостей. Дізнання та досудове розслідування даної категорії кримінальних правопорушень ускладнює значна кількість видів діяльності та об’єктів  злочинного посягання, що об’єктивно ускладнює роботу слідчих, дізнавачів під час проведення дізнання та досудового слідства. Для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, слідчий, дізнавач застосовують різні спеціальні знання (і відповідно - спеціалістів) у певних видах діяльності. Необхідність їх використання саме у сфері  захисту прав інтелектуальної власності обумовлена специфікою предмета злочинного посягання і способом скоєння вказаних злочинів.

Інститут використання спеціальних знань під час досудового розслідування у своєму розвитку пройшов довготривалий шлях і широке коло наукових дискусій. Проте, на наш погляд, зберіг основні елементи. На думку В. Ю Шепітька, спеціальні знання являють собою сукупність сучасних знань в окремій галузі науки, техніки, мистецтва чи ремесла [8, с.207]. У кримінальному процесі до суб’єктів спеціальних знань традиційно відносять експерта і спеціаліста. Проте, І. М. Горбаньов вважає, що слідчий також може самостійно застосовувати у своїй діяльності знання та науково-технічні засоби, якщо він вважає, що достатньо ними володіє для вирішення конкретних питань. У інших випадках він повинен залучити спеціаліста та експерта  [6, с.150]. Якщо правове положення експерта, що закріплено в Законі України «Про судову експертизу» та КПК України, практично не викликає дискусій, то навколо поняття «спеціаліст» продовжуються наукові обговорення. Це стосується суб’єктів, що визначаються як спеціалісти, а також доказового значення висновків спеціаліста за результатами проведених досліджень. 

КПК України до процесуальних форм застосування спеціальних знань відносить: участь спеціаліста у слідчих (розшукових) діях, проведення експертизи та проведення досліджень спеціалістом.

Відповідно до статті 69 КПК України, експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення експертизи, і якій доручено провести дослідження об’єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань [2.,ч. 1, ст. 69 ].

Для реалізації питань експертного забезпечення захисту прав у сфері інтелектуальної власності відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 р. № 984 – р. [4]  наказом Міністерства юстиції від 18.01.2005 р. № 105/к був створений науково – дослідницькій центр судової експертизи з питань інтелектуальної власності. Даний центр є державною спеціалізованою установою, що здійснює судово-експертну діяльність у сфері захисту прав інтелектуальної власності на території України [5].

Роль і функції спеціаліста у кримінальних провадженнях набагато ширше, ніж у експерта. Ст. 71 КПК України визначає, що спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками і може надавати консультації та висновки під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок. У якості суб’єктів застосування спеціальних знань можуть виступати будь - які фізичні особи, з будь - яких галузей знань за умови, що вони відповідають вимогам встановленим ст. 71 КПК України. Форми реалізації їх спеціальних знань залежать від завдань, що стоять перед слідчім, дізнавачем на різних етапах  дізнання та досудового слідства.

Висновки. Найбільш поширеними формами використання спеціальних знань є консультації спеціалістів з питань, що виникають при підготовці і проведенні слідчих (розшукових) дій. Вони можуть використовуватися «для наукового консультування слідчого з питань визначення «комп’ютерної» специфіки слідчої (розшукової) дії, способів і прийомів їх досягнення; для надання допомоги слідчому в підборі понятих, що мають відповідну підготовку в галузі» [7. с. 152 ]. Саме спеціаліст може допомогти слідчому під час процесуальної фіксації виявлених та вилучених об’єктів, формулюванню питань під час допиту, зрозуміти  відповіді допитуваного, що можуть надаватися з використанням професійної термінології.

Проблема захисту прав інтелектуальної власності потребує подальшої оптимізації діяльності правоохоронних органів, належного техніко-криміналістичного забезпечення, розробки атестованих методик проведення судових експертиз у сфері інтелектуальної власності.

Список використаних джерел: 

1.Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996р.–К.:Юринком,1996.-80с. https://www.president.gov.ua/documents/constitution

2. Кримінальний процесуальний кодекс України: чинне законодавство зі змін. та доп. станом на 14 серп. 2020 р. – К.: ПАЛИВОДА А. В. 2020. – 452 с.

3. Кримінальний кодекс України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text

4. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 р. № 984 – р «Про утворення науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності». https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984-2004-%D1%80#Text

5. Наказ Міністерства юстиції від 18.01 2005 р. № 105 / к «Про науково-дослідний центр судової експертизи з питань інтелектуальної власності». https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98#Text

6. Горбаньов І.М. Особливості методики розслідування кримінальних правопорушень у сфері інтелектуальної власності: навчальниї посібник з інтерактивними елементами / І.М. Горбаньов – Одеса: ОДУВС, 2016. – 218 с.

7. Лісовий В.В. Роль спеціаліста при розслідуванні порушень роботи автоматизованих систем. / В.В. Лісовий // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. Науково-теоретичний журнал. – Луганськ: РВВ ЛІВС, 2001. - № 2. – 226 с.

8. Шепітько В.Ю. Криміналістика. Енциклопедичний словник (українсько-російський і російско-український) / В.Ю. Шепітько; за ред.. В.Я. Тація. – Х. : Право, 2001. – 560 с.