Господарський суд Житомирської області ухвалою у справі № 14/325«б» про банкрутство ВАТ «Коровинецький цукровий завод» задовольнив заяву ліквідатора, визнав недійсними результати аукціону з продажу майна банкрута через недотримання під час підготовки та проведення оспорюваного аукціону норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Крім того, місцевий господарський суд визнав поважними причини пропущення позовної давності до заявлених вимог.

Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалу суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення – про відмову в задоволенні заяви ліквідатора у зв’язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявили переможець аукціону – ФОП ОСОБА_1 та власник майна на момент розгляду заяви – ТОВ «А.Т.К.».

За результатами касаційного перегляду ухвалених у цій справі судових рішень КГС ВС їх скасував із підстав порушення судами норм процесуального права, справу в частині розгляду заяви ліквідатора банкрута передав до суду першої інстанції на новий розгляд.

При цьому суд касаційної інстанціїсформулював таку правову позицію.

Нормою ч. 3 ст. 267 ЦК України передбачено правило, згідно з яким суб’єктом звернення із заявою про застосування позовної давності є виключно сторона у спорі.

Поняття сторони спору про визнання аукціону та його результатів недійсними, який суд розглядає в межах провадження у справі про банкрутство, не є тотожним поняттю учасника (сторони) у справі про банкрутство, оскільки обмежується колом учасників, яких стосуються спірні правовідносини.

Сторонами спору про визнання аукціону та його результатів недійсними є продавець, організатор аукціону та його переможець.

Наслідки спливу позовної давності, встановлені частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України, застосовуються лише за заявою сторони у спорі. Подання такої заяви учасником справи, який не є стороною у спорі, унеможливлює застосування наслідків спливу позовної давності.

Заява про застосування позовної давності, подана в електронній формі, має відповідати встановленим статтями 6, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» вимогам до електронного документа, відповідно до яких електронний підпис є обов’язковим реквізитом електронного документа, що використовується для ідентифікації автора.

Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 5 березня 2020 року у справі № 14/325 «б» можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/88211867.

За повідомленням прес-служби суду