Рівненський апеляційний суд скасував рішення місцевого суду, яким позивачеві, що понад 5 років притягувався до кримінальної відповідальності і був виправданий судом за недоведеністю вини інкримінованого йому кримінального правопорушення, відмовлено у задоволенні позовних вимог, та частково задовольнив апеляційну скаргу, стягнувши з Держави Україна шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунка на користь позивача кошти у відшкодування шкоди.
Рівненський апеляційний суд переглянув апеляційну скаргу позивача, подану на рішення місцевого суду, яким йому відмовлено у задоволенні позову до Прокуратури Київської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства і прокуратури.
Таке рішення місцевий суд обґрунтував тим, що позивач не надав доказів, які б свідчили про те, що внаслідок притягнення позивача до кримінальної відповідальності настали певні негативні наслідки для нього і їх настання пов’язане саме із притягненням до кримінальної відповідальності.
Позивач просив оскаржувану постанову скасувати та задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційний суд прийшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача.
Суду відомо, що упродовж 5 років і 3 місяців тривало досудове розслідування і судовий розгляд у кримінальному провадженні за обвинуваченням позивача у вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно з вироком місцевого суду його було визнано невинуватим та виправдано за недоведеністю вини. Ухвалою апеляційного суду цей вирок залишено без змін.
Це й стало підставою для звернення до суду з позовом, у зв’язку із завданою йому моральною шкодою, яка полягає в душевних стражданнях через зруйновані життєві плани, втраті друзів, неможливості працевлаштуватися, в постійній тривозі за майбутнє.
Скасовуючи оскаржуване рішення суду попередньої інстанції, апеляційний суд взяв до уваги норми чинного законодавства, у тому числі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі у тексті — Закон) та практику Верховного Суду при розгляді такої категорії справ.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підстави, особливості та порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового слідства), прокуратури або суду, визначені ст. 1176 Цивільного кодексу України (далі у тексті — ЦК України) та Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Пунктом 1 статті 2 Закону визначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду. При чому, п. 5 ст. 3 Закону визначено, у наведених в статті цього Закону випадках громадянинові відшкодовується (повертається), в тому числі, моральна шкода.
Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, відповідно до ч.3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Встановлення правильного періоду перебування особи під слідством і судом впливає на правильність визначення мінімального розміру моральної шкоди, який не може бути зменшено, однак суд може його збільшити з урахуванням конкретних обставин справи.
Рівненський апеляційний суд визначив строк перебування позивача під слідством і судом від моменту вручення йому повідомлення про підозру й до дня набрання виправдувальним вироком законної сили (після апеляційного перегляду) та помножив кількість місяців на установлену на час розгляду справи мінімальну заробітну плату.
Оскільки кошти державного бюджету належать на праві власності державі, боржником у зобов’язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (ч. 2 ст. 2 ЦК України).
З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів ухвалила рішення про стягнення з Держави України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунка на користь позивача кошти у відшкодування шкоди.
Постанова Рівненського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року у справі № 572/5096/23 (провадження № 22-ц/4815/1072/24).
