Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду переглянув у касаційному порядку адміністративну справу за позовом арбітражного керуючого до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) при Міністерстві юстиції України, Департаменту з питань судової роботи та банкрутства про визнання протиправними та скасування подання і наказу.

Суть спору полягає в тому, що на позивача було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження на підставі акта від 12 жовтня 2016 року про його відмову в проведенні перевірки Головним територіальним управлінням юстиції у м. Києві, складеного за результатами позапланової невиїзної перевірки діяльності як арбітражного керуючого. Позивачеві було встановлено термін для надіслання письмових пояснень за скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Експобанк» та копій відповідних документів до 10:00 12 жовтня 2016 року. Проте у встановлений суб’єктом владних повноважень строк до відділу з питань банкрутства ГТУЮ у м. Києві витребувані документи не надійшли.

Позивач зазначив, що на виконання вимоги відповідача своєчасно надав до відділу з питань банкрутства ГТУЮ у м. Києві всі витребувані документи, що підтверджується: фіскальним чеком Укрпошти від 5 жовтня 2016 року, описом вкладення у цінний лист, повідомленням про вручення поштового відправлення від 5 жовтня 2016 року (з відміткою про вручення 13 жовтня 2016 року).

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходили з того, що будь-яких письмових заяв, повідомлень або звернень щодо продовження терміну перевірки чи її відкладення до органу контролю від позивача не надходило, у зв’язку з чим дійшли висновку про безпідставність посилання позивача на той факт, що він вчасно надав документи, оскільки до органу контролю документи надійшли лише 13 жовтня 2016 року, тобто вже після встановлення факту відмови в проведенні перевірки та складення акта про відмову.

Верховний Суд із такими висновками не погодився, скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд з огляду на таке.

Колегія суддів зазначила, що у п. 2.7 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 року № 1284/5) встановлено, що орган контролю проводить перевірки за умови письмового повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки не пізніше ніж за десять календарних днів до дня початку планової перевірки та не пізніше ніж за п’ять днів до дня початку позапланової перевірки з урахуванням особливостей, визначених у цьому Порядку. При обчисленні зазначених строків повинен враховуватись час на перебіг поштової кореспонденції, установлений законодавством.

Арбітражний керуючий вважається повідомленим про проведення перевірки належним чином за умови, якщо повідомлення про проведення перевірки надіслано (вручено) йому органом контролю у строки та спосіб, визначені цим Порядком. Докази надсилання повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки є невід’ємною частиною матеріалів перевірки (підпункт 2.15.2 Порядку).

Водночас матеріали справи не містять будь-яких доказів підтвердження направлення Головним територіальним управлінням юстиції у м. Києві на адресу арбітражного керуючого повідомлення про проведення позапланової перевірки.

Суд також зазначив, що відмовою арбітражного керуючого в проведенні перевірки вважається безпідставне ненадання або надання не в повному обсязі без обґрунтованих пояснень арбітражним керуючим у визначені органом контролю терміни документів згідно з переліком, викладеним у повідомленні про проведення перевірки органу контролю (абз. 3 підпункту 4.7.1 п. 4.7 Порядку).

Колегія суддів вказала, що суди попередніх інстанцій, встановивши факт ненадання арбітражним керуючим до органу контролю у перший день перевірки документів для її проведення, не перевірили дотримання ГТУЮ у м. Києві строків та способу направлення на адресу позивача повідомлення про проведення перевірки, що встановлені у підпунктах 2.15 та 2.7 Порядку, а також не з’ясували дату отримання останнім вказаного повідомлення.

Зважаючи на наведене, Суд дійшов висновку, що встановлення вказаних обставин є першочерговим для перевірки законодавчо встановлених вимог щодо дотримання порядку проведення позапланової невиїзної перевірки.

Постанова Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 820/3114/17 (адміністративне провадження № К/9901/1727/18) – http://reyestr.court.gov.ua/Review/88815236.

За повідомленням прес-служби суду