Згідно частини першої статті 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).

До суду надійшла апеляційна скарга Ц на рішення Іллічівського міськрайонного суду Одеської області від 11 червня 2018 року яким відмовлено у задоволенні позову П. до Ц. про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на спадкове майно

Як вбачається з матеріалів справи, 18 жовтня 2015 року помер Ц. який за життя склав заповіт на ім’я М. що складається з житлового будинку з господарчими спорудами.

Після відкриття спадщини позивачка подала заяву до приватного нотаріуса щодо видачі як спадкоємцю, свідоцтва про право на спадщину за законом, на 1/6 частину вищевказаного будинку з господарчими спорудами.

Аналогічне свідоцтво про право на спадщину за законом, видано, приватним нотаріусом на 1/6 частку вищевказаного майна з господарчими спорудами і відповідачу. Свідоцтво видане на підставі статті 1241 ЦК України (право на обов’язкову частку у спадщині).

Позивач вважає, що свідоцтво про право на спадщину за законом видано Ц. в порушення вимог діючого законодавства України та її прав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що, Вищезазначений житловий будинок з господарчими спорудами належав померлому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом,

Відповідач Ц. є сином померлого спадкодавця Ц.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно роз’яснень Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 р. - Перелік осіб, які мають право на обов'язкову частку, що визначений статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширеного тлумачення не потребує.

При визначенні розміру обов'язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу.

За згодою особи, яка має право на обов'язкову частку у спадщині, належна їй частка визначається з майна, не охопленого заповітом. У разі незгоди ця частка визначається з усього складу спадщини.

Той зі спадкоємців, який має право на обов'язкову частку у спадщині та проживав разом із спадкодавцем на день його смерті, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо у визначеному законом порядку не відмовився від неї.

Якщо той зі спадкоємців, хто має право на обов'язкову частку та не проживав зі спадкодавцем на день його смерті, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

У разі порушення права спадкоємців на обов'язкову частку у спадщині суд може вирішувати питання про недійсність свідоцтва про право на спадщину лише в тій частині, яка складає обов'язкову частку.

Суд може зменшити розмір обов'язкової частки у спадщині з урахуванням відносин між спадкоємцем та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення, зокрема майнового стану спадкоємця.

Позбавлення особи права на обов'язкову частку судом ЦК України не передбачає, хоча особа, яка має право на обов'язкову частку, може бути усунена від права на спадкування відповідно до статті 1224 ЦК.

Пошук процесуальних рішень по даній справі можна здійснити в Єдиному державному реєстрі судових рішень за номером 501/2719/16-ц

За повідомленням прес-служби суду