Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду залишив без задоволення касаційні скарги захисника та засудженого до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки за заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно (частини 1, 2 ст. 190 КК України). Відповідно до вироку, який апеляційний суд залишив без зміни, чоловік був визнаний винним у тому, що в грудні 2017 року та в травні 2018 року в Тернополі під приводом офіційного оформлення канадських паспортів і працевлаштування в Канаді заволодів грошовими коштами пʼятьох осіб у розмірі майже 200 тис. грн.

Як зазначено в постанові ККС ВС, з матеріалів кримінального провадження видно, що висновок місцевого суду про доведеність винуватості особи у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 190 КК України, ґрунтується на ретельно та всебічно досліджених у судовому засіданні доказах.

Зокрема, такий висновок місцевий суд обґрунтував: показаннями в судовому засіданні пʼятьох потерпілих про те, що на одному із сайтів оголошеньвони в різний час дізналися телефон особи, котрій згодом з метою оформлення документів для виїзду і працевлаштування в Канаді передали грошові кошти як передплату і на електронну пошту якої надіслали копії необхідних документів; копіями розписок про отримання засудженим грошових коштів від потерпілих; скріншотами оголошення та ін.

При цьому місцевий суд обґрунтовано визнав показання потерпілих і свідків послідовними й такими, що узгоджуються між собою та з іншими доказами у справі, підстав не довіряти їм у суду не було. Мотивів для обмови потерпілими засудженого суд не встановив. Крім того, в суді першої інстанції обвинувачений не заперечував, що брав гроші в потерпілих, і підтвердив достовірність написаних ним розписок.

У процесі вивчення матеріалів справи не виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання цих доказів, які б викликали сумніви в їх належності та допустимості.

Проаналізувавши наведені докази, місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що чоловік шляхом обману заволодів грошовими коштами потерпілих, оскільки після отримання цих коштів жодних документів не оформив і грошей потерпілим не повернув. Вказане свідчить, що в момент отримання від потерпілих коштів він мав на меті привласнити їх, а не виконати взяті на себе зобов’язання.

Отже, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про доведеність поза розумним сумнівом винуватості особи у вчиненні згаданого злочину.

На думку ККС ВС, непереконливими є і доводи сторони захисту про недоведеність вчинення особою кожного з епізодів окремо, а також того, що її дії не були об’єднані єдиним умислом. Адже місцевий суд правильно встановив, що дії особи з самого початку не охоплювалися єдиним наміром на заволодіння шляхом обману грошовими коштами усіх потерпілих. Чоловік щоразу керувався самостійним умислом на заволодіння грошима кожного потерпілого у різному розмірі, у різний час і виконував в аналогічний спосіб усі необхідні дії для досягнення злочинної мети. Таким чином, кожен з епізодів вчинено із самостійним умислом, а тому підстав вважати злочин продовжуваним немає. Отже, суд першої інстанції правильно кваліфікував дії засудженого за частинами 1, 2 ст. 190 КК України.

Колегія суддів ККС ВС не знайшла й підстав для призначення особі покарання без ізоляції від суспільства.

Детальніше з текстом постанови ККС ВС у справі № 607/483/19 (провадження № 51-5601км19) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/87760346.

За повідомленням прес-служби суду