Верховний Суд роз’яснив особливості доказування у суді факту подання пенсіонером завідомо недостовірних відомостей, що призвело до переплати пенсії.
Для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити, що факт переплати пенсії, який враховується при її обчисленні, відбувся у зв`язку із поданням пенсіонером завідомо недостовірних відомостей.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши у касаційному порядку адміністративну справу за позовом фізичної особи до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Суть цієї справи полягає у тому, що за наслідками проведеної перевірки відповідачем встановлено по пенсійній справі позивача факт непідтвердження одного з періодів роботи та допущення у зв’язку з цим переплати пенсії. На підставі результатів перевірки відповідачем прийнято рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій з позивача. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Судом першої інстанції позов задоволено. Суд виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Постановою суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задоволено; постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено у справі нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду справи достеменно встановлено, що позивач не працювала у відповідній компанії, про що вона також стверджувала в судовому засіданні, а тому дії та рішення відповідача є правомірними.
Разом з тим, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не погодилась з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, скасувавши їх рішення та направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд виходив з положень статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до яких обов`язковою умовою для стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера, що може виражатися, зокрема, у поданні ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.
На підставі аналізу вищезазначених правових норм Суд дійшов висновку, що відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов`язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат несуть пенсіонери - внаслідок зловживань з їх боку, а також страхувальники - внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.
Суд зазначив, що оскільки судами попередніх інстанцій не перевірено факту допущення зловживань з боку пенсіонера, є підстави вважати, що суди попередніх інстанцій не встановили всі обставини справи, які мають важливе значення для її правильного вирішення, що має наслідком скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
На цій підставі Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого обов`язковою умовою для стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера, однак вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення пенсії на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера – в такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника. При цьому, оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, судам слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.
Постанова Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 756/6984/16-а (адміністративне провадження № К/9901/43936/18).
