Про це сказав заступник керівника департаменту аналітичної та правової роботи – начальник правового управління (IV) Верховного Суду Михайло Шумило на вебінарі «Система вирішення трудових спорів – сучасний стан та можливості вдосконалення». Захід організовано проєктом Міжнародної організації праці «Інклюзивний ринок праці для створення робочих місць в Україні», що відбувся 24 листопада 2020 року.
Михайло Шумило наголосив, що трудові спори поряд із сімейними та житловими КЦС ВС розглядає першочергово. Це зумовлено передусім тим, що ці категорії справ є максимально людиноорієнтованими та соціально-чутливими, і будь-яке зволікання може мати для людини незворотні наслідки.
Він зазначив, що упродовж останніх років спори, що виникають із трудових правовідносин, займають третє місце за кількістю розглянутих КЦС ВС спорів, після спорів, що виникають із договірних відносин та спорів щодо відшкодування шкоди. Так, у 2019 році КЦС ВС переглянув у касаційному порядку 1841 справу у спорах, що виникають із трудових правовідносин. За результатами їх перегляду, 1459 судових рішень залишено без змін та у задоволенні касаційних скарг відмовлено, що становило 79,3 % усіх переглянутих судових рішень цієї категорії, а 355 судових рішень, або 19,3 %, скасовано.
Наведені доповідачем статистичні дані свідчать про те, що значна кількість трудових спорів потрапляє до загальних місцевих та апеляційних судів. Так, у 2018 році в місцевих загальних судах перебувало понад 20 тис. таких спорів, а в 2019 – понад 21 тис. Ці суди розглянули в 2018 році 14 400 відповідних справ, а в 2019 – 14 418, ухвалили рішення відповідно у 12 327 та 12 424 справах.
За результатами розгляду трудових спорів розмір присуджених до стягнення коштів у 2018 році становив понад 482 млн грн, а в 2019 році – понад 370 млн грн. У тому числі за ці роки моральної шкоди було стягнуто понад 4 млн грн та понад 21 грн відповідно.
Загалом судами першої інстанції було задоволено позовні вимоги у 68 % розглянутих справ позаторік та 84,2 % – минулого року.
Рішення суду першої інстанції у трудових спорах оскаржується в апеляційному суді в кожній п’ятій справі: торік апеляційні суди переглянули 4,3 тис. справ відповідної категорії, у 2018 році цей показник становив 3,4 тис. справ. Загалом суди апеляційної інстанції у 2018 році залишили без змін 62,4 % рішень місцевих судів, у 2019 році – 59,4 %. При цьому 28,2 % та 27,7 % рішень відповідно скасовано, а 8,9 % і 12,3 % – відповідно змінено.
Михайло Шумило також торкнувся проблеми, яка у сфері правозастосування раніше майже не порушувалась, а саме питання щодо юрисдикції спорів у сфері праці. Він зазначив, що протягом 2018–2020 років на розгляді Великої Палати ВС перебувало понад 150 справ із необхідністю визначити юрисдикцію суду для цієї категорії спорів. Таким чином, ВП ВС визначила, що залежно від обставин та суб’єктів спірних відносин останні можуть розглядатися за правилами цивільного, адміністративного та господарського судочинства, в окремих випадках ВП ВС зробила висновок, що деякі спори у сфері праці мають розглядатися у позасудовому порядку.
Доповідач звернув увагу, що в липні цього року КЦС ВС опублікував огляд судової практики Верховного Суду зі спорів, які виникають із трудових відносин, у зручній та доступній формі дайджесту. У цьому огляді наведені судові рішення щодо застосування положень трудового законодавства, тож дайджест стане незамінним помічником юристів-практиків, які спеціалізуються на трудових спорах, а також буде корисним для наукових і навчальних цілей.
Оскільки на заході детально обговорювалося питання щодо альтернативного вирішення трудових спорів, зокрема медіації, Михайло Шумило коротко розповів про відповідні законодавчі ініціативи. Він сказав, що проєкт Закону України «Про медіацію» (№ 3504), прийнятий парламентом у першому читанні, є рамковим і покликаний передусім легалізувати медіацію як правовий інститут. Будучи членом робочої групи із розроблення цього законопроєкту, Михайло Шумило зазначив, що на початку роботи робочої групи була позиція не поширювати медіацію на вирішення колективних трудових спорів, проте у процесі обговорення таке обмеження відхилили, і з ухваленням цього проєкту матимемо медіацію у сфері праці без будь-яких обмежень. Крім цього, було зауважено, що проєкт передбачає низку мотиваційних положень для осіб, які вирішили звернутися до медіатора. Це, зокрема, і зменшення розміру судового збору в разі, якщо медіація не була успішною і сторони згодом звернулися до суду. Передбачається також можливість зупинення процесуальних строків у разі звернення до медіатора. «Цей законопроєкт повинен стати поштовхом для того, щоб з часом, зокрема, у трудовому законодавстві, прописати, що таке трудова медіація та її особливості», – пояснив доповідач (більше про медіацію він розповідав на іншому заході).
Також Михайло Шумило наголосив на тому, що судова влада покладає неабиякі сподівання на медіацію як інструмент розвантаження судів, оскільки примирення сторін – це найкращий результат вирішення будь-якого спору загалом і трудового зокрема.
Учасники заходу цікавилися думкою доповідача щодо необхідності створення трудової юстиції як окремого спеціалізованого суду. Він зазначив: «З позиції доктрини трудового права така ідея не є новою, звучить захопливо і навіть романтично. Але з позиції об’єктивної необхідності та вартості для держави створення такого спецсуду є недоцільним, про що, зокрема, свідчать дані судової статистики – суд на належному рівні захищає соціально-трудові права працівників». Реформування у сфері праці має бути комплексним та всеохопним, і основою основ такого реформування має стати новий Трудовий кодекс, який врегулює трудові відносини із дотриманням балансу інтересів працедавця та працівника, підсумував Михайло Шумило.
