26 листопада 2020 року суддя Великої Палати Верховного Суду Олександра Яновська взяла участь у правовому практикумі, організованому журналом «Право України» на платформі інформаційно-аналітичного юридичного порталу Ratio Decidendi. Захід був присвячений актуальній судовій практиці Великої Палати Верховного Суду у кримінальних провадженнях у зв’язку з виключними обставинами.
Доповідачка зазначила, що, незважаючи на те, що Велика Палата ВС має повноваження для розгляду кримінальних проваджень і за наявністю виключної правової проблеми, і у зв’язку з необхідністю відступу від правових позицій Верховного Суду України, все ж більшість справ кримінальної юрисдикції ВП ВС переглядає за певними виключними обставинами.
Основною підставою для перегляду судових рішень Великою Палатою є встановлені міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні певної справи судом.
У своєму виступі Олександра Яновська детально зупинилася на відповідних рішеннях ВП ВС, ухвалених у зв’язку з тим, що Європейський суд з прав людини прийняв рішення проти України, в яких установив ті чи інші порушення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції).
За майже три роки до Великої Палати ВС надійшло на розгляд 108 заяв про перегляд рішень у таких кримінальних провадженнях: 55 із них були повернуті заявникам, за 32 – відмовлено у відкритті проваджень, фактично ВП ВС розглянула 21 заяву. Серед них – судові рішення у 9 справах залишила без змін, у 2 справах їх змінила, скасувала рішення і направила на новий судовий розгляд 10 справ.
Загалом, розглядаючи скарги заявників, які зверталися до Верховного Суду за переглядом судових рішень у зв’язку з прийняттям рішення ЄСПЛ, Велика Палата поставала перед необхідністю дотримання балансу двох фундаментальних принципів: відновлення правового стану заявника, в якому він перебував до порушень, встановлених ЄСПЛ (restitutio in integrum), та забезпеченням сталості судових рішень (res judicata). На думку судді, саме дотримання ВП ВС цих принципів і зумовило зазначену вище статистику.
Що стосується рішень ВП ВС про відмову у відкритті проваджень, то здебільшого такі ухвали обумовлені якраз неможливістю застосування першого принципу як адекватного способу поновлення прав заявника, порушення яких визнано в рішенні ЄСПЛ (ухвала ВП ВС від 19 травня 2020 року у справі №182/166/15-к).
У таких випадках найчастіше ЄСПЛ не робив висновку про загальну несправедливість судового розгляду та не встановлював жодного порушення положень Конвенції, яке було б пов’язане безпосередньо із судовим розглядом та постановленими за його підсумками судовими рішеннями. При цьому ВП ВС також керується Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи від 19 січня 2000 року № R (2000) 2 щодо повторного розгляду або поновлення проваджень у певних справах на національному рівні після прийняття рішень ЄСПЛ.
Постанова Великої Палати ВС від 17 квітня 2019 року у справі № 1-23/05, прийнята за результатами перегляду справи у зв’язку з ухваленням рішень ЄСПЛ у справах «Закшевський проти України» і «Сітневський та Чайковський проти України», є прикладом дотримання судом балансу щодо забезпечення виконання Україною рішення, прийнятого ЄСПЛ, і водночас збереження сталості судового рішення.
У постанові ВП ВС від 12 лютого 2020 року у справі № 1-4/06, ухваленій за наслідками розгляду заяви після прийняття рішення ЄСПЛ у справі «Малий проти України», була застосована так звана доктрина заборони використання «плодів отруйного дерева», яка обумовлює встановлення недопустимими цілого ланцюжка доказів з огляду на порушення конвенційного права заявника на захист. Таким чином, Велика Палата ВС у своєму правовому висновку скасувала попереднє рішення суду та направила справу на новий розгляд. Аналогічне рішення було прийняте у постанові ВП ВС від 27 травня 2002 року у справі №1-1/07 у зв’язку з прийняттям рішення ЄСПЛ у справі «Головко проти України».
З огляду на ці та інші постанови Великої Палати у кримінальних провадженнях Олександра Яновська виокремила умови, при дотриманні яких можлива зміна судового рішення під час перегляду справи за виключними обставинами, зокрема на підставі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення державою міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом (зазначені, наприклад, у постанові ВП ВС від 29 квітня 2020 року у справі №1-305/2009).
У своїй доповіді вона також окреслила найбільш поширені винятки з доктрини та навела відповідні рішення Великої Палати ВС (постанови ВП ВС від 13 листопада 2019 року у справі № 1-07/07 та від 9 вересня 2020 року у справі № 1-27/10) .
Наприкінці виступу суддя зупинилася на проблемних питаннях щодо застосування рішень Конституційного Суду України про визнання неконституційними окремих правових норм як виключної обставини при перегляді кримінальних проваджень і навела відповідну постанову ВП ВС від 18 листопада 2020 року у справі № 4819/49/19 та окрему думку суддів у цій справі.
Детальніше ознайомитися з актуальними висновками ВП ВС у кримінальних провадженнях у зв’язку з виключними обставинами можна в презентаціїОлександри Яновської.
