2 грудня 2020 року у Вищій раді правосуддя відбулася онлайн-зустріч із представниками Венеційської комісії, які залучені до підготовки висновку щодо стану антикорупційного законодавства та оцінки ситуації, яка склалася після ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року № 13-р/2020.
У зв’язку з нагальною необхідністю пошуку комплексного збалансованого рішення та задля збереження ролі Конституційного Суду України як неупередженого арбітра Президент України звернувся до Європейської комісії «За демократію через право» з проханням надати висновок із застосуванням процедури прискореного розгляду. Наразі Венеційська комісія проводить низку консультацій із стейкхолдерами задля формування позиції з метою надання Україні експертної допомоги.
Заступник Голови Вищої ради правосуддя Олексій Маловацький, члени ВРП Оксана Блажівська та Віктор Грищук зустрілися із почесним Президентом Венеційської комісії Ганною Сухоцькою. У зустрічі також взяли участь експерти та члени Венеційської комісії Ніколае Есану, Сімона Гранта-Менгіні, Шнутц Рудолф Дурр, Грегорі Діков, Герхард Райснер, Дуро Сесса та Олена Литвиненко.
Олексій Маловацький відзначив, що в ситуації, яка склалася, Рішення Конституційного Суду України, окрім правового, набуло, на жаль, політичного забарвлення. Однак ВРП як конституційний та аполітичний орган, діючи в межах правового поля, може надати власну оцінку наслідкам, спричиненим Рішенням Конституційного Суду.
«Вища рада правосуддя в межах повноважень надає консультативні висновки щодо законопроєктів, які впливають на незалежність судової влади. Після Рішення Конституційного Суду до нас надійшло декілька законопроєктів щодо подолання конституційної кризи. Однак ситуація ускладнена тим, що ВРП законодавчо не має права на звернення до Конституційного Суду за роз’ясненням свого рішення. На жаль, така процедура законодавчо не передбачена, однак в цій ситуації вона була б доцільною», – відзначив Олексій Маловацький. Він додав, що Рішення Конституційного Суду стосувалося законодавства, прийнятого в період, коли ВРП ще не була наділена повноваженнями щодо надання консультативних висновків та аналізу відповідності законопроєктів конституційним гарантіям незалежності судової влади та захисту прав суддів.
Олексій Маловацький відзначив, що наразі ВРП не сформувала остаточну позицію стосовно вирішення конституційного питання, однак бачить у цьому правовий конфлікт щодо розуміння органами своїх функцій. «Органи виконавчої влади не можуть мати контроль над органами судової влади – це основний зміст Рішення, прийнятого Конституційним Судом», – зауважив він.
З точки зору Вищої ради правосуддя, Рішення Конституційного Суду України не створювало жодних перешкод для продовження роботи Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, адже робота з аналізу декларацій дуже важлива і має продовжуватися.
«Фактично ми маємо конфлікт компетенцій. Питання не в тому, хто здійснює контроль, а в тому, хто має притягувати суддів до відповідальності. Наразі спосіб контролю суддів, передбачений законодавством, не відповідає принципу незалежності судової влади», – відзначив заступник Голови ВРП та додав, що Національне агентство з питань запобігання корупції має залишити всі свої функції та повноваження, однак за результатами перевірки декларацій має формувати відповідний висновок і надсилати його для подальшого реагування до правоохоронних органів. У разі якщо суддею було вчинено дисциплінарний проступок, НАЗК має надсилати такий висновок до ВРП для подальшої оцінки та кваліфікації скоєного. Це питання стосується виключно розподілу влад. Найближчим часом Парламент має визначитися, як врегулювати цю ситуацію.
Олексій Маловацький звернув увагу Венеційської комісії, що наявний механізм створює проблему балансу влад. Антикорупційні механізми потрібні, і вони мають працювати, однак необхідне чітке розмежування повноважень без втручання одних органів у повноваження інших.
Слід відзначити, що обов’язок залишатися доброчесним є пріоритетним для судді, тому питання щодо способу контролю за його виконанням має бути вирішене найближчим часом шляхом законодавчого врегулювання.
