Господарський суд Хмельницької області ухвалою у справі № 924/881/16 (924/811/20), залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду, частково задовольнив заяву ФОП ОСОБА_1, наклав арешт на відсів дроблення вивержених гірських порід фракції 0-5 вагою 15 369,94 тонн за договірною вартістю 768 497 грн, що знаходиться на території ПАТ «Полонський гірничий комбінат», яке перебуває в процедурі банкрутства на стадії розпорядження майном боржника.
За результатами касаційного перегляду цих судових рішень КГС ВС залишив їх без змін.
Погодившись із висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість вжиття у цій справі заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначений відсів, що є предметом спору, Верховний Суд звернув увагу на таке.
Відповідач у цій справі – ПАТ «Полонський гірничий комбінат» перебуває у процедурі розпорядження майном (справа про банкрутство № 924/881/16).
Під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Розпорядник майна – арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення процедури розпорядження майном (ст. 1, ч. 1 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства). До обов’язків розпорядника майна, визначених ч. 3 ст. 44 цього Кодексу, належить, зокрема, вжиття заходів для захисту майна боржника, аналізу фінансово-господарського стану, виявлення (за наявності) ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства тощо.
Тож суд першої інстанції, відкриваючи провадження у справі за позовом до підприємства-боржника, мав би залучити до участі в такій справі розпорядника майна, зважаючи на визначені законодавством про банкрутство його обов’язки щодо вжиття заходів для захисту майна боржника.
Апеляційний господарський суд, дослідивши надані йому розпорядником майна ПАТ «Полонський гірничий комбінат» докази, дійшов висновку про обґрунтованість заяви про забезпечення позову ФОП ОСОБА_1 шляхом накладення арешту на майно, що знаходиться на території відповідача. При цьому, порушивши вимоги ч. 3 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не надав оцінки обставинам неможливості їх подання до суду першої інстанції особою, що не була залучена до участі у справі. Однак зазначене порушення норм процесуального права апеляційним господарським судом не вплинуло на обґрунтованість прийнятого по суті рішення про необхідність забезпечення позовних вимог.
Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 21 січня 2021 року у справі № 924/881/16 (924/811/20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/94393847.
