Електродермальна активність (ЕДА), історично відома як гальванічна реакція шкіри (ГРК) або психогальванічний рефлекс, є перевіреним фізіологічним індикатором збудження симпатичної вегетативної нервової системи, який використовується в наукових дослідженнях виявлення значущої або приховування інформації. Вона вимірює електричну провідність шкіри, яка змінюється через підвищену активність потових залоз у станах стресу, страху або емоційного збудження.

В Японії ця технологія є унікальною і широко застосовується у кримінальних розслідуваннях. Науковою основою виявлення за допомогою реєстрації електродермальної активності значущої або приховуваної інформації є механізм, який полягає в тому, що коли люди брешуть або приховують інформацію, вони відчувають емоційне збудження та когнітивне навантаження, активуючи симпатичну нервову систему. Це викликає виділення невеликої кількості поту на долонях і підошвах, підвищуючи провідність шкіри. В рамках методологічних підходів до виявлення значущої інформації замість питання «Ви це зробили?», ставляться відкриті питання, які передбачають різні варіанти відповідей з подальшим уточненням інструментального інтерв'юера з психофізіологічного опитування, невідомих подробиць злочину, однак, які відомі лише злочинцеві (наприклад, «Зброєю злочину був ніж, пістолет чи мотузка?»). У винної особи, як правило, спостерігається значно більший сплеск електродермальної активності, уповільнення дихання та серцебиття при наведенні правильних деталей злочину порівняно з невинуватими особами, для яких усі альтернативи здаються рівноцінними. Таким чином, валідність електродермальної активності часто вважається найбільш високою та точною у когнітивно-поведінковій діагностиці людини у розпізненні поінформованих та непоінформованих осіб. Японія утримує світову першість у масштабному застосуванні психогальванометрії як базового методу психофізіологічного аналізу.

Дослідження ЕДА як маркера емоцій розпочалися в японських університетах ще у 20-х роках минулого століття. Важливим етапом став 1933 рік, коли П. Акамацу та Ю. Тогава науково обґрунтували можливість використання цього показника для верифікації прихованої інформації. Вже в середині 30-х років було налагоджено серійне виробництво перших японських психогальванометрів. З 1947 року ці прилади увійшли в арсенал поліцейської практики, а у 1951 році їхню дієвість офіційно підтвердив Національний інститут поліцейських наук. В роботі японських поліграфологів провідність шкіри є центральним елементом аналізу. Інструментальні методи виявлення прихованої інформації широко використовуються в розслідуваннях поліції, крім того, Верховний суд Японії допустив результати поліграфа як докази у 1968 році. Методично японьці зосереджені на діагностики пам'яті людини шляхом вимірювання наявності у випробуваного спогадів про злочин через показники симпатичної нервової системи, в тому числі електродермальної актвиності, а не як діяльність поліграфолога з «виявлення брехні».

Після Другої світової війни американські військові привезли до Японії поліграфи, які вже до 1956 року стали невід’ємною частиною технічного забезпечення всіх місцевих поліцейських управлінь, замінивши психогальванометри. Фундамент використання поліграфа було закладено у 1951 році, коли першого японського поліграфолога навчили у криміналістичній лабораторії Армії США, що значно посилило методи розслідування злочинів у країні.