В 2025 році на сайті Проєкту ЄС «Право-Justice» було опубліковано Звіт Європейського Союзу на тему: "УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ СУДОВОЇ НАУКИ ТА СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ В УКРАЇНІ", який підготовлений Павлом Рибіцким (Paweł Rybicki) – головою правління Інституту внутрішньої безпеки EFIC (Варшава, Польща) і директором його Програми судової науки експертології. У 2012–2024 роках – президент правління Європейського центру судово-експертних ініціатив (European Forensic Initiatives Centre – Foundation), а також промотор стандартизації та управління якістю в судовій науці експертології; ініціатор створення Технічного комітету CEN/TC 419 «Forensic Science Processes» Європейського комітету зі стандартизації та його перший голова у 2012–2014 роках. У 2011–2013 роках – голова Європейської мережі судово-експертних установ (ENFSI), водночас у 2011 році – голова Міжнародного судово-експертного стратегічного альянсу (IFSA). У 2011 році, під час польського головування в Раді ЄС, був провідним експертом і речником польської судово-експертної ініціативи – Висновків Ради щодо бачення європейської судової науки експертології до 2020 року.

Бібліографічний опис: Rybicki P. Improvement of Forensic Science and Judicial Expertise System in Ukraine : report / EU Project Pravo-Justice. [Kyiv], 2024. 34 p. URL (англомовний звіт, 34 сторінки): https://cutt.ly/yyyUqXei (дата звернення: 26.07.2026). Український неофіційний переклад - https://cutt.ly/myyUqx5s

В даному звіті, експерт ЄС поставив діагноз українській судовій експертизі: фрагментація, монополія і залежність від відомств. Рецепт — 25 рекомендацій. Звіт Проєкту ЄС «Право-Justice» «Удосконалення системи судової науки та судової експертизи в Україні», підготовлений Павелом Рибіцким — ексголовою Європейської мережі судово-експертних установ (ENFSI) і одним з авторів концепції Європейського простору судової науки експертології, — містить найповніший на сьогодні зовнішній аудит української судово-експертної сфери. Висновок неупереджений і жорсткий: система працює всупереч власному потенціалу, а її наближення до ЄС вимагає не косметичних правок, а зміни архітектури. Що не так: сім конкурентів під одним дахом і 400 практикуючих приватних експертів!

Діагноз звіту починається з фрагментації. Десятки державних експертних установ підпорядковані різним міністерствам, їхні компетенції і території перетинаються, а лише в системі Мін'юсту сім надавачів послуг конкурують між собою. Приватний сектор, який у більшості держав ЄС закриває дефіцит спеціалізацій, в Україні ледь животіє: з понад 14 тисяч експертів у державному Реєстрі приватних лише 1920, чинні свідоцтва має менш ніж тисяча, а реально практикують 400–500. Причину автор бачить у регуляторному середовищі, яке пропонує приватному експерту «не стимули, а дисциплінарні заходи»: поширеною практикою стали необґрунтовані скарги сторін, що запускають дисциплінарні провадження і знецінюють висновок.

Окремий блок зауважень — державна монополія на криміналістичні експертизи, через яку публічний сектор мусить бути самодостатнім у десятках дисциплін, але не встигає виконувати дослідження в розумні строки. І найчутливіше: попри пряму вимогу статті 4 закону про незалежність експертних установ від органів розслідування, експертні служби продовжують діяти всередині СБУ та Нацполіції, а власну службу прагне створити й НАБУ. Звіт нагадує світовий консенсус, сформований після доповіді Національної академії наук США 2009 року: залежність експертної установи від правоохоронного органу породжує упередженість, а змагальний процес лише посилює цей ефект.

Що пропонується: незалежний Орган, кінець монополій, акредитація за ISO 17025. Ядро рецепта — 25 стратегічних рекомендацій. Інституційна частина передбачає створення позавідомчого Органу з питань судової науки та судової експертизи, підзвітного Верховній Раді, який перебере формування політики, сертифікацію експертів, базову валідацію методик і нагляд за системою. Три флагманські інститути — ДНДЕКЦ МВС, Київський НДІ судових експертиз і Центр імені Бокаріуса — пропонується вивести з міністерств у статус незалежних Інститутів судової науки з конкурсними директорами і захищеним бюджетом. Законодавчі зміни включають перезапуск роботи над новим законом про судову експертизу, скасування монополії держустанов, допуск приватних юридичних осіб як надавачів судово-експертних послуг і — новела, важлива для розслідувань воєнних злочинів, — можливість залучати іноземних експертів як незалежних судових експертів в українських провадженнях. Приватним експертам обіцяно рівний з державними захист від необґрунтованих переслідувань, професійну Асоціацію та настанову Верховного Суду про те, що єдиним критерієм оцінки висновку є його якість, а не статус установи. Якісна інфраструктура — окремий пласт: стратегія акредитації всіх надавачів за ISO/IEC 17025, прозора сертифікація персоналу, українські програми професійного тестування за ISO/IEC 17043, участь у європейській і міжнародній стандартизації з прицілом на майбутній стандарт ISO 21043 для судово-експертних процесів. Замість централізованої реєстрації методик Мін'юстом — дворівнева валідація: базова на рівні Органу, валідність у застосуванні — в кожній лабораторії. Завершує перелік дорожня карта приєднання до системи автоматизованого обміну криміналістичними даними ЄС «Прюм II», яка, серед іншого, прямо вимагає акредитації лабораторій за EN ISO/IEC 17025 як умови визнання українських ДНК-профілів і дактилоскопічних даних державами-членами. Контекст: вимоги ЄС уже на столі. Рекомендації звіту лягають у ширший контекст вимог до України: Звіт Європейської комісії 2025 року рекомендує надати НАБУ доступ до незалежних судових експертиз, а Спільна заява комісарки Марти Кос і віцепрем'єра Тараса Качки від 11 грудня 2025 року ставить другим пріоритетом забезпечення НАБУ ефективного доступу до безсторонніх, своєчасних і високоякісних експертиз. На цьому тлі законопроєкт Мін'юсту про уніфікацію судово-експертної діяльності, повернутий урядовим комітетом до отримання позиції Єврокомісії, рухається у протилежному напрямку: замість незалежного органу — концентрація повноважень у міністерстві, замість акредитації — жодної згадки про неї, замість скасування монополії — перенесення її меж у відомчий акт. Пауза, взята урядом, — слушний момент звірити курс із рекомендаціями, за якими стоїть консолідована європейська практика. 

ГОЛОВНІ ЗАУВАЖЕННЯ ЩОДО СУДОВО-ЕКСПЕРТНОЇ СФЕРИ УКРАЇНИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ЇЇ НАБЛИЖЕННЯ ДО СТАНДАРТІВ ЄС

Аналітичне узагальнення за звітом Проєкту ЄС «Право-Justice» «Удосконалення системи судової науки та судової експертизи в Україні» (автор – Павел Рибіцкий, експерт ЄС, ексголова ENFSI) із зіставленням з іншими документами ЄС щодо України

1. Джерело та статус документа

Це узагальнення підготовлено на основі звіту, розробленого в межах Проєкту ЄС «Право-Justice» (фінансується Європейським Союзом, впроваджується Expertise France) за результатами кабінетного і польового дослідження 2024 року: інтерв’ю та анкетування дев’ятнадцяти ключових інституцій системи (інститути Мін’юсту, СБУ, Нацполіція, Офіс Генпрокурора, суддівський корпус, адвокатура, приватні експерти, академічна спільнота). Звіт містить 25 стратегічних рекомендацій, ранжованих за важливістю і невідкладністю. Він не охоплює судову медицину, судову психіатрію та огляд місця події. Повний фаховий переклад звіту надано окремим файлом.

2. Головні зауваження (діагноз системи)

2.1. Фрагментованість і відомча роздробленість

Система вкрай фрагментована і не становить цілісної конструкції: десятки публічно фінансованих установ по всій країні підпорядковані різним міністерствам, їхні компетенції та регіони діяльності перетинаються; лише в межах Міністерства юстиції сім надавачів судово-експертних послуг конкурують між собою. Наслідок – неефективність, непрозорість і схильність до конфліктів інтересів. Єдина помічена дотепер реакція держави – створення нових державних установ – оцінена у звіті як необґрунтована.

2.2. Критично слабкий приватний сектор

З 14 146 експертів державного Реєстру лише 1 920 – приватні, з них реально чинних 800–1000, а активно практикують 400–500. Для країни такого розміру, зі змагальною моделлю процесу, це непропорційно мало. Причини – регуляторні: система пропонує приватним експертам не стимули, а дисциплінарні заходи; поширена практика необґрунтованих скарг сторін на експерта як спосіб знецінити висновок; приватні експерти позбавлені захисту, доступного працівникам держустанов, і не почуваються партнером Мін’юсту в обговоренні реформи.

2.3. Державна монополія на значну частину експертиз

Монополія (de iure і de facto) державних установ на криміналістичні, судово-медичні та судово-психіатричні експертизи робить публічний сектор «самодостатнім» у великій кількості дисциплін, які він не здатен закривати у розумні строки. У змагальному процесі це також означає, що сторони змушені звертатися по черзі до однієї й тієї самої установи, що створює конфлікт інтересів і ризик когнітивного упередження.

2.4. Експертні служби всередині слідчих органів

Попри те, що стаття 4 Закону «Про судову експертизу» гарантією незалежності визначає існування експертних установ, незалежних від органів досудового розслідування, окремі надавачі діють усередині суто слідчих структур (інститут СБУ; криміналістичний підрозділ Головного слідчого управління Нацполіції, який почав виконувати експертизи для судових цілей; аналогічну службу прагне створити НАБУ). Звіт кваліфікує це як ризик упередженості та порушення незалежного статусу і підкреслює: проблема полягає в невиконанні чинного закону. Світова дискусія, започаткована звітом Національної академії наук США 2009 року, зводиться до формули: залежність постачальника судово-експертних послуг від правоохоронного органу породжує упередженість, і змагальна модель цей ефект посилює.

2.5. Централізована реєстрація методик замість валідації

Централізоване «валідування» всіх методів у порядку КМУ з реєстрацією Мін’юстом інерційне, особливо для нерутинних об’єктів і в умовах швидкого технологічного розвитку. Європейська практика (ISO/IEC 17025, настанови ENFSI) розрізняє базову валідацію методології та валідність у застосуванні, яка забезпечується на рівні кожної окремої лабораторії; державна реєстрація сама по собі наукової валідності не гарантує.

2.6. Відсутність сучасної інфраструктури якості

Акредитація за ISO 17025 не є стратегічною ціллю системи; цілісної та прозорої сертифікації персоналу немає; українських програм професійного тестування (proficiency testing) не існує, а глобальні продукти не враховують українського правового контексту, номенклатури і мови; участь українських стейкхолдерів у стандартизації (ТК 192, CEN/TC 419, ISO/TC 272) недостатня.

2.7. Наука, освіта, бази даних

Університети бачать свою роль лише як навчальних інституцій, наукові основи судової науки майже не досліджуються, найпомітніший доробок академічної науки – енциклопедичні видання; навчання судових експертів – монополія Мін’юсту. Криміналістичні бази даних (ДНК, дактилоскопія) розпорошені між відомствами, що ускладнює як внутрішнє використання, так і майбутнє приєднання України до системи автоматизованого обміну даними ЄС за Регламентом «Прюм II», яка вимагає, зокрема, акредитації лабораторій за EN ISO/IEC 17025 як умови визнання даних.

3. Шляхи зміни законодавства

Перше. Перезапустити дискусію з усіма заінтересованими сторонами щодо нової редакції Закону України «Про судову експертизу» (відправною точкою може слугувати законопроєкт реєстр. № 6284/2021), замість точкових змін до чинного закону.

Друге. Законодавчо утворити позавідомчий Орган з питань судової науки та судової експертизи, підзвітний Верховній Раді, з кадровою незалежністю (відкритий конкурс, строк повноважень, не прив’язаний до виборів) та Дорадчою радою з представників держустанов, приватних експертів, науки і правничих професій. Орган перебирає функції політики, регулювання, сертифікації експертів, ведення реєстру, базової валідації методик і заміняє Координаційну раду при Мін’юсті.

Третє. Усунути правові положення, що монополізують певні види експертиз за державним сектором, з подальшим аналізом, які дослідження і за яких умов можуть виконуватися поза державними установами.

Четверте. Створити правові умови для діяльності приватних надавачів судово-експертних послуг – юридичних осіб (а не лише індивідуальних практиків), під регуляторним наглядом Органу.

П’яте. Запровадити регулювання, що дозволяє залучати іноземних надавачів та експертів як незалежних судових експертів в українських провадженнях – зокрема для розслідувань воєнних злочинів, де міжнародне сприйняття об’єктивності критичне.

Шосте. Змінити статус ключових державних інститутів: вивести ДНДЕКЦ МВС, КНДІСЕ та ННЦ «Інститут судових експертиз ім. М. С. Бокаріуса» з підпорядкування міністерств, надавши їм незалежний статус (державне підприємство, виконавча агенція, державний науково-дослідний інститут) з конкурсним призначенням директорів на обмежений строк і бюджетом, гарантованим законом про бюджет; щодо решти установ – провести аудит з рішенням про інтеграцію, розподіл або ліквідацію.

Сьоме. Запровадити прозору та уніфіковану модель дисциплінарної і цивільно-правової відповідальності приватних експертів з механізмами захисту, рівними тим, що мають працівники держустанов.

Восьме. Скасувати монополію Мін’юсту на навчання судових експертів, відкривши цю функцію для університетів та інших закладів, акредитованих Органом за прозорою процедурою з публічним реєстром.

4. Інші пропозиції для наближення до ЄС

Якість. Ухвалити стратегію, за якою акредитація за ISO 17025 стає ціллю для всіх надавачів судово-експертних послуг (для новостворюваних приватних – обов’язковою умовою); запровадити цілісну і прозору сертифікацію експертів за заздалегідь визначеними критеріями компетентності (з можливим визнанням внутрішньої сертифікації надавачів чи професійної асоціації, за зразком Нідерландського реєстру судових експертів); створити українські програми професійного тестування за ISO 17043 з урахуванням національного правового контексту і згодом розглянути їх обов’язковість; активізувати участь у стандартизації (ТК 192, CEN/TC 419, ISO/TC 272) з огляду на майбутній стандарт ISO 21043 для судово-експертних процесів.

Методики і технології. Розділити валідацію: базова – централізовано Органом, валідність у застосуванні – кожним надавачем, з обов’язком виконувати дослідження за письмовими настановами з валідованими методами і надавати протоколи валідації на запит; переглянути централізовано зареєстровані Мін’юстом методики, узгодивши їх з європейськими настановами кращої практики ENFSI; розробити уніфіковану модель синхронізованого оснащення надавачів сучасними допустимими технологіями і програмний документ щодо впровадження новітніх технологій.

Самоорганізація професії. Створити за державної підтримки, але поза публічною адміністрацією, професійну Асоціацію судових експертів (з перспективою обов’язкового членства для зареєстрованих приватних практиків), яка розроблятиме кодекс практики і кодекс етики, захищатиме членів від необґрунтованих дисциплінарних заходів і представлятиме їх у Дорадчій раді Органу та на європейському рівні (EuroExpert). Додатково – настанова Верховного Суду чи іншого компетентного органу про відсутність примату висновків держустанов над висновками приватних експертів: єдиним критерієм є якість висновку.

Наука та освіта. Спільна з Національною академією правових наук стратегія наукових досліджень для судової науки, адресована МОН, із запуском дослідницької програми для практиків та академічних учених з урахуванням пріоритетів ЄС (біометрія, штучний інтелект, цифровізація, основи судової науки, людський фактор) та участі України в Horizon Europe.

Розмежування слідчої та судової функцій. Провести за модерування Органу публічну дискусію про фактичну роль експертних служб слідчих органів та обмеження її досудовими заходами; за результатами – затвердити перелік судово-експертних дисциплін слідчого характеру для правоохоронних органів і дорожню карту передання «судових» дисциплін незалежним публічним інститутам. Звіт наголошує: цей задум не антиправоохоронний, а пронауковий – від реальної незалежності експертних установ виграють і самі правоохоронні органи.

Бази даних і «Прюм II». Підготувати спільний звіт Органу, МВС і Нацполіції з інвентаризацією криміналістичних баз даних, визначенням майбутніх ролей (контактні пункти, постачальники даних, адміністратори) і віхами досягнення операційної готовності до автоматизованого пошуку та обміну даними з державами ЄС за Регламентом (EU) 2024/982 («Прюм II»).

5. Зіставлення з поточним законопроєктом Міністерства юстиції

Порівняння з проєктом Закону «Про внесення змін до Закону України “Про судову експертизу” щодо уніфікації судово-експертної діяльності» (проаналізованим в окремому висновку) показує суттєві розбіжності векторів. Звіт Проєкту ЄС вимагає позавідомчого органу, підзвітного парламенту, – законопроєкт закріплює концентрацію функцій за Мін’юстом. Звіт вимагає виведення інститутів з міністерств – законопроєкт зберігає відомчу підпорядкованість, включно зі службами СБУ. Звіт вимагає усунення монополії – законопроєкт переносить визначення її меж на рівень відомчого акта без критеріїв у законі. Звіт ставить у центр акредитацію за ISO 17025, професійне тестування і валідацію – у законопроєкті ці інститути відсутні, натомість зберігається державна атестація і реєстрація методик. Звіт вимагає зміцнення приватного сектору і рівності висновків – законопроєкт посилює контроль Мін’юсту над приватними експертами. Ця розбіжність кореспондує і з публічно висловленими очікуваннями Європейської комісії: Звіт щодо України 2025 року та Спільна заява від 11 грудня 2025 року (пріоритет № 2) вимагають забезпечити НАБУ ефективний доступ до безсторонніх, своєчасних і високоякісних судових експертиз.

6. Використані джерела

1. 1. Paweł Rybicki. Improvement of Forensic Science and Judicial Expertise System in Ukraine. EU Project Pravo-Justice, 2024 (наданий файл; неофіційний переклад українською додано окремим документом).
2. 2. Council Framework Decision 2009/905/JHA (акредитація постачальників судово-експертних послуг за EN ISO/IEC 17025). URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX:32009F0905
3. 3. Regulation (EU) 2024/982 («Прюм II») – автоматизований пошук та обмін даними для поліцейського співробітництва.
4. 4. Council conclusions on the vision for European Forensic Science 2020 (13–14.12.2011) та Council conclusions and Action Plan (09.06.2016, док. 10128/16).
5. 5. CEPEJ(2014)14. Guidelines on the role of court-appointed experts. URL: https://rm.coe.int/168074827a
6. 6. Joint Statement between Commissioner Marta Kos and Deputy Prime Minister Taras Kachka, 11.12.2025. URL: https://enlargement.ec.europa.eu/news/joint-statement-between-commissioner-marta-kos-and-deputy-prime-minister-ukraine-taras-kachka-2025-12-11_en
7. 7. Аналітичний висновок щодо відповідності законопроєкту про уніфікацію СЕД стандартам ЄС (окремий документ цієї сесії, розширена редакція).

Раніше повідомлялося, Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України відмовився від зустрічі з експертом ЄС з питань удосконалення системи судової науки експертології та судової експертизи в Україні в 2024 році (директор - Кримчук Сергій Григорович)