У світовій психології та forensic psychology існує значний масив досліджень, які описують: психологічні ознаки навіювання, умовляння, психологічного впливу, примусу, «награності», штучно сформованої поведінки, induced compliance (вимушеної поступливості), coerced participation (примусової участі), false confession dynamics (динаміки неправдивих зізнань) під час: допитів, оперативних комбінацій, інсценованих слідчих дій, police-induced scenarios (ситуацій, спричинених діями поліції). У науковій психологічній літературі «награна» поведінка людини в юридично значущих ситуаціях, розкривається через такі поняття як coerced compliance (примусове підкорення); suggestibility (сугестивність); compliance behavior (поведінку, що виявляє поступливість); psychologically induced behavior (психологічно зумовлену поведінку); role-conforming behavior (поведінку, що відповідає ролі); coerced internalization (примусову інтерналізацію); police-induced behavior (поведінку, зумовлену діями поліції або спецслужб); interrogative suggestibility (сугестивності під час допиту).
Правова позиція Європейського суду з прав людини. Якщо співробітники правоохоронного органу шляхом умовлянь або іншого активного впливу схилили особу до участі в інсценувальних процесуальних діях, а результати цих дій були використані як доказ вини цієї особи, така ситуація може містити ознаки недопустимої провокації злочину у розумінні практики ЄСПЛ, сформованої у справі «Раманаускас проти Литви» (Ramanauskas v. Lithuania, № 74420/01). Відповідно до позиції ЄСПЛ, правоохоронні органи не мають права створювати злочинну поведінку або формувати намір особи до вчинення дій, які без втручання держави могли б не відбутися. За позицією ЄСПЛ провокація існує тоді, коли ініціатива виходить від правоохоронців та вони схиляють; вмовляють; психологічно стимулюють; створюють штучну ситуацію. Тобто без їхнього втручання подія або поведінка не виникла б.
ЄСПЛ аналізує: 1. Чи була первинна злочинна ініціатива у самої особи. Якщо: особа не планувала; не проявляла намір; не була схильна до таких дій, це посилює ознаки провокації. 2. Хто створив ситуацію. Якщо: сценарій; дії; процесуальна модель були створені правоохоронцями, це наближає ситуацію до: entrapment / police incitement. 3. Чи був психологічний вплив. ЄСПЛ враховує умовляння; наполегливість; авторитет державного органу; прихований тиск. 4. Чи були докази існування злочинного наміру ДО втручання. Це один із головних критеріїв у Ramanauskas. Важлива цитована правова ідея ЄСПЛ. ЄСПЛ у справі Ramanauskas фактично виходить з того, що держава не може створювати злочин, а потім карати за нього. Якщо інсценувальні дії були «процесуальними» слідчими діями, то відповідно до позиції ЄСПЛ чи були це: НСРД; контроль за вчиненням злочину; спеціальний слідчий експеримент; оперативна комбінація. Навіть у таких випадках ЄСПЛ вимагає пасивної ролі правоохоронців, а не активного створення поведінки. Якщо встановлено провокацію, то докази стають несумісними з правом на справедливий суд та порушувати ст. 6 Конвенції, а докази можуть визнаватися недопустимими. Тобто важливе розмежування. Допустимо: 1) документувати вже існуючу діяльність; 2) фіксувати намір; 3) проводити контроль і Недопустимо: 1) створювати намір; 2) психологічно схиляти; 3) моделювати поведінку; 4) формувати штучну «вину».
Основні психологічні ознаки штучно сформованої поведінки людини в процесуальних слідчих діях. У світових психологічних дослідженнях описуються такі ознаки:
✔️ 1. Неприродна узгодженість поведінки. Людина ніби «грає роль»; намагається відповідати очікуванням; демонструє неприродно контрольовану поведінку.
✔️ 2. Поведінка орієнтована на схвалення авторитету. Особа прагне «правильно» поводитися; підлаштовується під працівників правоохоронних органів; демонструє compliance behavior.
✔️ 3. Ознаки навіюваності (suggestibility). Дослідження Gudjonsson показали, що деякі люди мають високу interrogative suggestibility; схильність погоджуватись під тиском [1].
✔️ 4. Формування псевдоспогадів. Під впливом: навідних питань; авторитетного тиску; інсценування людина може: почати частково вірити у сформований сценарій [2].
✔️ 5. Підвищена конформність. Людина погоджується; виконує роль; боїться суперечити; прагне завершити стресову ситуацію.
За довідками та записом на проходження професійної психологічної консультації та експертно-психологічних досліджень можна звертатися за телефоном: +38093 476 72 60, кандидат психологічних наук, доцент Назаров Олег Анатолійович.
Науково описані психологічні механізми та провідні вчені психологи, які вивчали виникнення хибних зізнань та формування псевдоспогадів у людини.
1. Сол Кассен (Saul Kassin) — відомий американський вчений, почесний професор психології Коледжу кримінального правосуддя Джона Джея у Нью-Йорку та коледжу Вільямса у Массачусетсі. Він є одним із провідних світових експертів у галузі судової та соціальної психології. Головні досягнення та напрямки його роботи: 1) Вивчення помилкових зізнань. Кассен є піонером у науковому дослідженні того, чому невинні люди зізнаються у злочинах, яких вони не скоювали. Він створив класифікацію, яка розрізняє добровільні, вимушені та інтерналізовані помилкові зізнання. 2) Експертиза допитів. Його дослідження методів поліцейського допиту (зокрема, методу Ріда) показали, як стрес, ізоляція та тактика тиску можуть змусити невинних підозрюваних обмовити себе.
Saul Kassin є один із провідних світових психологів-дослідників у галузі неправдивих зізнань (false confessions). Він детально описував [3]:
- зізнання, отримані під примусом (coerced-compliant confessions);
- поведінку, спровоковану поліцією (police-induced behavior);
- психологічний тиск (psychological coercion).
2. Ґіслі Ґудйонссон (Gísli Hannes Guðjónsson) — це всесвітньо відомий ісландсько-британський судовий психолог, професор-емерит Королівського коледжу Лондона та колишній детектив поліції Рейк'явіка. Він є одним із провідних світових експертів у галузі дослідження фальшивих зізнань, психологічної навіюваності та хибної пам'яті. Головні досягнення та внесок у науку: 1) Шкала навіюваності Ґудйонссона (GSS). Створив перший у світі стандартизований інструмент для вимірювання того, наскільки людина схильна піддаватися тиску під час допиту та міняти свої свідчення. 2) Дослідження хибних зізнань. Науково довів, що під сильним психологічним тиском правоохоронців повністю невинуваті люди можуть щиро повірити у свою провину та зізнатися у злочині, якого не скоювали. Офіційна сторінка: https://www.psychology-services.uk.com/gisli-gudjonsson-
Gísli Hannes Guðjónsson є автором концепції схильності людини до впливу під час допиту (interrogative suggestibility). Встановив, що люди можуть погоджуватись із нав’язаним сценарієм під впливом: тиску; авторитету; повторюваного переконування [4, 7].
3. Річард Лео (Richard A. Leo) — провідний американський професор права та психології в Університеті Сан-Франциско. Він є одним із найвідоміших у світі експертів у галузі тактики поліцейських допитів, психологічного тиску, хибних зізнань та помилкових судових вироків.Основна діяльність та досягненняНаукова робота: Досліджує, як психологічний примус під час допитів змушує невинних людей обговорювати або визнавати провину у злочинах, яких вони не вчиняли. Є автором понад 100 наукових статей та кількох визначних книг, зокрема «Police Interrogation and American Justice» («Поліцейський допит і американське правосуддя»). Має потужну судову практику. Понад 20 разів його наукові праці та висновки цитувалися Верховним судом США та іншими судами різних рівнів. Найбільш гучні справи в яких участь приймав Richard A. Leo як судовий експерт психолог. Виступав експертом у багатьох відомих процесах, пов'язаних із хибними зізнаннями (наприклад, у справах «Централ-паркської п'ятірки», «Західно-мемфіської трійки» та «Норфолкської четвірки»). Має в США національне визнання, а саме є лауреатом престижної стипендії Гуггенгайма (2011 рік) та членом Американського інституту права.
В своїх наукових роботах, Richard A. Leo описує психологічні механізми [5]: 1) допиту із застосуванням примусу (coercive interrogation); 2) зізнання, отримані під тиском поліції (police-induced confessions); 3) динаміку підкорення (compliance dynamics).
Психологічні ознаки можливої психологічної індукції в поведінці людини, яка надає хибні зізнання на які звертають увагу:
- неприродну шаблонність;
- використання нав’язаних формулювань;
- повторення слів правоохоронців;
- різке зростання впевненості після контакту з оперативниками;
- невідповідність емоційної реакції ситуації;
- «рольову» поведінку;
- поведінкову конформність;
- залежність від сигналів авторитету (dependence on authority cues).
Важлива міжнародна тенденція полягає в тому, що під час допитів та проведення процесуальних слідчих дій з підозрюваними, правоохоронні органи повинні використовувати сучасні, наукові моделі отримання інформації (слдчих допитів) в юридично значущих ситуаціях. Однією з таких моделей слідчого допиту (investigative interviewing model) є PEACE model (Велика Британія), яка була створена саме як альтернатива: допиту із застосуванням примусу (coercive interrogation); тактиці, спрямованої на отримання зізнання (confession-oriented tactics).
Вперше вище зазначена модель процесуального інтерв’ю була розроблена та впроваджена у законодавство Великої Британії в 1990-х рр. у відповідь на велику кількість примусово отриманих (підтверджених) визнань винуватості і пов’язаних із ними несправедливих вироків у 80-х і 90-х рр., що, у свою чергу, призвело до кардинальної зміни підходу до допитів підозрюваних у кримінальних провадженнях та ознаменувало перехід від формату усталеного інституту, спрямованого на отримання зізнання від особи, до науково обґрунтованого процесу інтерв’ювання, розробленого для збору й перевірки точної і надійної інформації.
В 1991 р. за сприяння Міністерства внутрішніх справ Великобританії та Королівської прокурорської служби було створено робочу групу офіцерів поліції у складі Тома Вільямсона, Рея Булла, Еріка Шеперда та Стівена Мостона, які на основі матеріалів неопублікованих оглядів психологічної та медичної оцінки під час кримінальних розслідувань, відомостей про факти тримання осіб під вартою та аудіозаписів усіх бесід зі слідчими (згідно з вимогами Закону 1984 р. про поліцію та кримінальні докази) розробили та видали два посібники – «Довідник з проведення інтерв’ю» та «Норми поведінки інтерв’юера» (Відділ центрального планування та навчання Міської поліції Лондона, 1992).
В 1992 році було підписано на підставі вищевказаних публікацій Циркуляр № 22/1992 Міністерства внутрішніх справ Великобританії щодо основних принципів та процедури проведення процесуального інтерв’ю (допиту). А вже з 1992 р. у Великобританії запустили національну програму із вивчення методів процесуального інтерв’ювання. Так звана британська модель інтерв’ю отримала назву PEACE, що є абревіатурою її п’яти обов’язкових етапів: 1) Planning & Preperation – планування та підготовка; 2) Engage & Explaining – залучення та пояснення; 3) Account – виклад обставин; 4) Closure – завершення; 5) Evaluation – оцінка.
Британська модель інтерв'ю та процесуального допиту PEACE підлягає застосуванню у будь-яких кримінальних розслідуваннях та щодо осіб із різним процесуальним статусом – свідок, потерпілий, підозрюваний, інші учасники кримінального провадження. Ключова властивість моделі PEACE полягає в тому, що кожен етап в цій моделі взаємопов'язаний між собою. Тобто застосування моделі або техніки PEACE за рахунок ретельного та систематичного планування, а також підготовки до її застосування підвищує вірогідність вдалого налагодження контакту з особою і сприяє отриманню важливої інформації щодо обставин справи кримінального провадження.
В період з 05 серпня - 9 вересня 2025 року, судовим експертом психологом (поліграфологом), кандидатом психологічних наук, доцентом Назаровим О.А. було успішно пройдено навчальну online програму та сертифікацію у сфері інтерв'ю та допиту із застосуванням британської Моделі процесуального (слідчого) інтерв'ю PEACE
Висновки. У світовій судовій психології існує значний масив досліджень, які підтверджують, що під впливом авторитетного психологічного тиску, навіювання, умовлянь та примусових методів допиту людина може демонструвати ознаки штучно сформованої («награної») поведінки, конформності та участі в інсценованих діях. Такі явища описуються через концепції «піддатливості до допиту», «поведінки, що піддається примусу», та «сфабрикованих зізнань під тиском поліції». Провідними вченими психологами в цій сфері є Kassin S. M., Gudjonsson G. H., Leo R. A. [6]. Кожен з яких сконцентрувався на власних дослідженнях, а саме: Де Саул Кассін: 1) неправдиві зізнання, 2) зізнання, отримані під тиском поліції, Гіслі Гудйонссон: 1) сугестивність, 2) тиск під час допиту, 3) шкала сугестивності Гудйонссона, Річард Лео: 1) психологічний примус, 2) динаміка поліцейського допиту.
Використана література:
1. The Science-Based Pathways to Understanding False Confessions and Wrongful Convictions. Front. Psychol., 22 February 2021. Sec. Forensic and Legal Psychology. Volume 12 - 2021. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2021.633936
2. Coerced Internalized False Confessions and Police Interrogations: The Power of Coercion, 2014, Social Science Research Network. - URL: https://www.academia.edu/114116768/Coerced_Internalized_False_Confessions_and_Police_Interrogations_The_Power_of_Coercion
3. False Confessions: Causes, Consequences, and Implications, Richard A. Leo. Journal of the American Academy of Psychiatry and the Law Online September 2009, 37 (3) 332-343. - URL: https://jaapl.org/content/37/3/332
4. The Science-Based Pathways to Understanding False Confessions and Wrongful Convictions. Front. Psychol., 22 February 2021. Sec. Forensic and Legal Psychology. Volume 12 - 2021 | https://doi.org/10.3389/fpsyg.2021.633936
5. Презентація. Police Interrogation, Psychological. Coercion and False Confessions. Richard A. Leo, Ph.D, J.D. Hamill Family Professor of Law and Psychology. University of San Francisco School of Law (415) 661-0162. - URL: https://cutt.ly/Et2ud50Q
6. False Confessions: An Integrative Review of the Phenomenon. Michael Welner, Matt DeLisi, Theresa Janusewski. Behav Sci Law. 2024 Dec 4;43(2):185–202. https://doi.org/10.1002/bsl.2707
7. Gudjonsson, G. H. (1997). The Gudjonsson Suggestibility Scales Manual. Hove: Psychology Press.