Встановлення факту батьківства загиблого військовослужбовця не може розглядатися в порядку окремого провадження, коли такий факт впливає на право дитини на отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку із загибеллю військовослужбовця, а особа, яка вже отримує цю допомогу, заперечує проти встановлення батьківства. У такому разі між заінтересованими особами існує спір про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
У справі, що переглядалася, заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення факту батьківства загиблого військовослужбовця, з яким вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах, щодо її малолітньої дочки. Водночас мати загиблого заперечувала проти заяви, зазначаючи, що їй не було відомо про стосунки сина та майбутню дитину. Вона наголошувала, що встановлення батьківства безпосередньо впливає на її права, зокрема на розмір одноразової грошової допомоги.
Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили заяву, посилаючись на те, що батьківство є доведеним на підставі висновку молекулярно-генетичної експертизи та інших непрямих доказів (спільні фотографії, переписка з месенджерів тощо).
КЦС ВС скасував судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове судове рішення, яким заяву про встановлення факту батьківства залишив без розгляду, зробивши такі правові висновки.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Суд касаційної інстанції акцентував, що доведення певних фактів, від яких залежить виникнення цивільного права, може бути підставою для звернення особи до суду із заявою про їх встановлення. За відсутності спору про право така заява розглядається за правилами окремого провадження.
КЦС ВС роз’яснив, що спір про право – це формально визнана суперечність між суб’єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб’єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов’язане з подальшим вирішенням спору про право цивільне.
Отже, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов’язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб’єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
КЦС ВС наголосив, що однією з цілей встановлення факту батьківства у цій справі було отримання дитиною права на одноразову грошову допомогу у зв’язку із загибеллю військовослужбовця, яку вже отримує його мати. Остання заперечувала проти встановлення факту батьківства загиблого сина щодо дитини заявниці, оскільки це безпосередньо впливало на її права як отримувача одноразової грошової допомоги.
КЦС ВС зауважив, що набуття дитиною права на одноразову грошову допомогу може також зумовити виникнення майнових вимог до матері загиблого військовослужбовця щодо частини вже отриманих нею коштів.
Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). ЄСПЛ зазначає, що відповідно до Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Отже, між заявницею, яка стверджує, що загиблий військовослужбовець є батьком її дитини, та матір’ю загиблого, яка не визнає його батьківства щодо дитини і, відповідно, права дитини на частину одноразової грошової допомоги, існує спір щодо батьківства та коштів, які були отримані як одноразова грошова допомога.
Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (ч. 6 ст. 294 ЦПК України).
КЦС ВС дійшов висновку, що такий спір має вирішуватися в порядку позовного провадження, а тому наявні передбачені ч. 6 ст. 294 ЦПК України підстави для залишення заяви про встановлення факту батьківства без розгляду.
Постанова КЦС ВС від 5 серпня 2026 року у справі № 619/866/24 (провадження № 61-4633св26) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/138822166.
