Хмельницький апеляційний суд підтвердив законність рішення суду першої інстанції, який відмовив у задоволенні позову про встановлення факту проживання позивачки однією сім`єю без реєстрації шлюбу із загиблим військовослужбовцем.
За матеріалами справи, у грудні 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині загинув житель Старокостянтинівської громади. Він проходив службу у лавах ЗСУ з березня 2022 року.
Через кілька місяців після його смерті до суду звернулася жителька Старокостянтинова з позовом про встановлення факту проживання із загиблим однією сім’єю без реєстрації шлюбу.
Позивачка стверджувала, що з березня 2022 року вони проживали як чоловік і дружина, вели спільне господарство, разом облаштовували побут та планували спільне майбутнє. Також зазначала, що у документах військової частини була вказана як «наречена», а її контакти військовослужбовець залишив для зв’язку з командуванням.
За словами жінки, встановлення цього факту необхідне їй для отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку із загибеллю військовослужбовця.
Батьки загиблого військового, які були відповідачами у справі, категорично заперечили факт спільного проживання позивачки з їхнім сином.
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області у задоволенні позову відмовив. Це рішення позивачка та її представник оскаржили до апеляційного суду.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту проживання сторін однією сім’єю без реєстрації шлюбу та відхилив доводи апеляційної скарги.
Колегія суддів звернула увагу, що позивачка до 22 серпня 2024 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком.
«…що виключає можливість встановлення факту її проживання в цей період однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та суперечить вимогам ст. 25 СК України щодо можливості одночасного проживання жінки з різними чоловіками однією сім`єю», – констатував суд.
Апеляційний суд також вказав на суперечливість показань свідків: половина з них підтвердила лише факт спілкування та зустрічей сторін, решта – спільне проживання.
Суд зазначив, що переважна більшість спільних фотографій датована роками, коли позивачка ще перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншим. Ще зауважив, що в анкеті з особової справи військовослужбовця даних про неї немає, натомість вказані батьки, брати (сестри).
Поза тим, встановлені обставини проходження військової служби, перебування військовослужбовця у відрядженнях та його участь у бойових діях фактично виключали можливість постійного спільного проживання сторін у заявлений період.
Відтак апеляційний суд дійшов висновку про відсутність належних, допустимих і достатніх доказів спільного проживання позивачки та загиблого військового, ведення ними спільного побуту, бюджету та взаємних прав і обов’язків, характерних для подружжя.
З повним текстом постанови суду у справі № 683/1772/25 можна ознайомитися у ЄДРСР.
