Рішенням міського суду відмовлено у задоволенні позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім’єю зі спадкодавцем. Відмовляючи, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позову.

Адвокат в інтересах громадянки С. звернувся до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім’єю зі спадкодавцем. Зазначили, що громадянка С. з 2007 року по день смерті проживала разом зі спадкодавцем, за місцем її проживання в смт Калинівка, були пов’язані спільним побутом, за сумісні кошти купували продукти та речі, ліки, вели спільне господарство. Спадкодавець не мав інших родичів, після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді будинку. Приватним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, так як є необхідність у встановленні факту родинних відносин.

Не погодившись з рішенням суду, адвокат громадянки С. звернувся зі скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що суд першої інстанції належним чином не дослідив докази та обставини по справі, які підтверджують факт проживання позивачки зі спадкодавцем. Вважали, що суд необґрунтовано не взяв до уваги довідку та акт селищної ради, показання свідків, які є допустимими доказами, що повністю підтверджують обґрунтованість заявлених вимог.

У відзиві, який надійшов до суду апеляційної інстанції, представник відповідача просив відхилити доводи апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів:

• проживання однією сім’єю із спадкодавцем;
• на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п’ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім’єю.

Встановивши, що позивачка та померлий спадкодавець постійно були зареєстровані та фактично проживали за різними адресами; належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження факту їх проживання однією сім’єю позивачка не надала, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів наголосила, що самі лише пояснення свідків щодо загальних обставин, які пов’язані з періодичністю відвідувань, допомоги по господарству, грошима, не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім’єю, а можуть засвідчити лише факт наявності близьких відносин між сторонами. Інших доказів на підтвердження факту їх проживання однією сім’єю, ведення спільного побуту, спільного господарства, бюджету, наявності між ними взаємних прав і обов’язків матеріали справи не містять.

Колегія суддів також зазначила, що суд правильно не взяв до уваги як доказ спільного проживання однією сім’єю довідку Калинівської селищної ради та акт обстеження Калинівської селищної ради, підписаний селищним головою, оскільки зазначені документи складені зі слів депутата селищної ради, який не надавав письмових пояснень та не був допитаний у якості свідка. При цьому колегія суддів зауважує, що зазначені документи прямо протирічать письмовим заявам безпосередньо гр.С., яка звертаючись до нотаріуса з питаннями прийняття спадщини послідовно заявляла, що померлий постійно мешкав за місцем своєї реєстрації.

З приводу показань свідків, колегія суддів вважає, що вони носять загальний характер і не містять посилання на конкретні факти та обставини, які б давали суду можливість дійти висновку про наявність підстав, які входять до предмету доказування, і не стосуються спільного проживання позивачки з померлим, а свідчать про епізодичні відвідування ним місця проживання останньої.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування або зміни відсутні.

Справа №757/34470/22