Тема прав і обов’язків громадян загострюються під час дії особливого періоду. Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 передбачено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені Конституцією України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

На практиці пересічні українці, які пов’язані цивільними правовідносинами з громадянами російської федерації та республікою білорусь стикаються з проблемою оформлення цих відносин в юридичні площині, оскільки для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв’язку з військовою агресією рф установлено мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов’язань, кредиторами (стягувачами) за якими є рф або такі особи (далі - особи, пов’язані з державою-агресором), до прийняття та набрання чинності спеціальним Законом України, який би врегульовував такі відносини.

Відповідно до постанови КМУ від 03.03.2022 N 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації» (постанова №187) до осіб, пов’язаних з рф та республікою білорусь віднесено:

• громадян рф, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;
• юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства рф;
• юридичних осіб, створених та зареєстрованих згідно із законодавством України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку у статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є рф, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, у тому числі у випадку виконання зобов’язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.

Щоправда, із цього переліку є винятки. Зокрема такі обмеження не стосуються юридичних осіб, утворених та зареєстрованих відповідно до законодавства України:

• які є банками або за рахунками яких на підставі нормативно-правових актів або рішень Національного банку дозволяється здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій;
• та тих, які є постачальниками електронних комунікаційних мереж та/або електронних комунікаційних послуг, визначеними розпорядженням Національного центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій, прийнятим відповідно до Порядку оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами в умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного та воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 2004 р. № 812 “Деякі питання оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами в умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного та воєнного стану”.

Хто, відповідно до законодавства України, є тими особами, що на законних підставах проживають в Україні. Статтею 1 Закону України "Про громадянство України" унормовано, що проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або мають військовий квиток, виданий іноземцю чи особі без громадянства, які в установленому порядку уклали контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України, або мають посвідчення біженця чи документ, що підтверджує надання притулку в Україні.

Крім того, постановою № 187 встановлено мораторій на відчуження, передання в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, права участі в юридичній особі, прав вимоги до боржника у справах про банкрутство (неплатоспроможність), транспортних засобів, повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання російською федерацією або особами, пов’язаними з державою-агресором, на користь осіб, пов’язаних із державою-агресором, або на користь російської федерації, крім:

- безоплатного відчуження на користь держави Україна,

- для задоволення вимог Національного банку за наданими кредитами рефінансування з підтримки ліквідності банків;

- відчуження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб або уповноваженою особою Фонду майна банку, щодо якого Національним банком прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

- відчуження права участі в юридичній особі за наявності рішення Кабінету Міністрів України про погодження такого відчуження.

Підлягають зупиненню незавершені нотаріальні дії за зверненням особи, пов’язаної з державою-агресором, визначеної постановою №187. У разі звернення такої особи за вчиненням нотаріальної дії нотаріус відмовляє в її вчиненні. Водночас такі обмеження не поширюються на нотаріальні дії із засвідчення справжності підпису на заяві про вихід із громадянства рф та посвідчення заповіту військовополоненого, а також на звернення юридичних осіб, визначених абз. 5 пп. 1 п. 1 постанови КМУ від 28.02.2022 № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану».

Разом з тим, постановою КМУ від 10.03.2023 № 213 внесено зміни до постанови № 187, якими передбачено відчуження на вказані об’єкти на підставі рішення суду або свідоцтва про право на спадщину.

Водночас доцільно зазначити, що 1 грудня 2022 року прийнято Закон України № 2783-IX «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», який набув чинності 23 грудня 2022 року. Цей закон передбачає зупинення дії у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь.

Розберемо, що це означає на практиці і як це впливає на оформлення правовідносин для пов’язаних осіб. Чи можуть громадяни рф та білорусі вільно отримати захист в українських судах та оформити свідоцтва на спадщину?

Відповідно до статті 72 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, зупинення дії договору відповідно до його положень або відповідно до цієї Конвенції звільняє учасників, у взаємовідносинах яких зупиняється дія договору, від зобов’язання виконувати договір у своїх взаємовідносинах протягом періоду зупинення.

Стаття 25 Закону України «Про міжнародні договори України» містить аналогічну норму, відповідно до якої зупинення дії міжнародного договору України за умов, якщо договір не передбачає іншого, чи за відсутності іншої домовленості з іншими його сторонами, звільняє Україну від зобов’язання виконувати його протягом періоду зупинення дії договору з тими його сторонами, з якими зупинено дію договору, і не впливає стосовно іншого на встановлені договором правові відносини України з іншими його сторонами.

Таким чином, з дати зупинення дії Мінської конвенції:

• не здійснюватиметься співробітництво судів та інших компетентних органів України з відповідними органами російської федерації і республіки білорусь з питань надання правової (судової) допомоги та екстрадиції у цивільних і кримінальних справах на підставі Конвенції, у тому числі, безпосередні зносини установ юстиції відповідно до Протоколу до неї;
• визнання і виконання судових рішень російської федерації та республіки білорусь на території України можливо на основі принципу взаємності відповідно до статей 462 і 471 Цивільного процесуального кодексу України;
• у разі необхідності визнання і виконання рішень судів України на території російської федерації та республіки білорусь слід також виходити з принципу взаємності та звертатися заінтересованим особам до відповідних судів цих держав;
• пред’явлення на території України судових рішень російської федерації та республіки білорусь, що підтверджують будь-які факти і за своїм характером не потребують примусового виконання можливо після визнання такого рішення судом України відповідно до глави 2 розділу ІХ Цивільного процесуального кодексу України;
• співробітництво у цивільних і кримінальних справах у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь може здійснюватися на підставі чинних у двосторонніх відносинах конвенцій Ради Європи, ООН та гаазьких конвенцій (за наявності поштового зв’язку) або за принципом взаємності (за наявності дипломатичних зносин). Перелік відповідних міжнародних договорів України з правових питань розміщено тут: https://minjust.gov.ua/m/bilorus та https://minjust.gov.ua/m/rosiya.

Тобто можемо зробити висновок, що урядовою постановою право громадян держави-агресора на звернення до суду та для вчинення нотаріальних дій можливо за дотриманням передбачених умов, чинних у двосторонніх відносинах конвенцій Ради Європи, ООН та гаазьких конвенцій або на основі принципу взаємності відповідно до статей 462 і 471 Цивільного процесуального кодексу України.

При цьому доцільно пам’ятати, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України). Відповідно до частин першої та другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.