Якщо внаслідок управлінських дій суб’єкта владних повноважень було порушено приватне право чи інтерес конкретного суб’єкта, захист цих прав буде відбуватися у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
До місцевого суду звернулась позивач з позовом до Управління соціального захисту населення місцевої районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Територіальне управління Державної казначейської служби України, про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.
У прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути певну суму в якості відшкодування шкоди, завданої протиправною бездіяльністю відповідача.
Місцевий суд відмовив позивачеві у відкритті провадження у справі, мотивуючи своє рішення положеннями п.1 ч.1 ст.186 Цивільного процесуального кодексу України якими передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, та обґрунтовуючи тим, що даний спір, зважаючи на суб’єктивний склад учасників справи та характер їх правовідносин, є таким, що відноситься до справ адміністративної юрисдикції і повинен вирішуватися шляхом подання відповідного позову у порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржив ухвалу суду. В апеляційній скарзі зазначалось, що сама по собі участь суб’єкта владних повноважень у спорі не дає підстав ототожнювати цей спір із публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Дослідивши матеріали та обставини справи, вивчивши доводи апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку про задоволення апеляційної скарги.
До справ адміністративної юрисдикції належать публічно-правові спори, які виникають, зокрема, з приводу виконання чи невиконання органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, їх посадової чи службовою особою або іншим суб’єктом публічно-владних управлінських функцій і не обумовлені порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб’єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі №640/109/19 (провадження 11-778апп19) дійшла висновку про те, що якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені бездіяльністю суб’єкта владних повноважень, яку вона вважає неправомірною, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи чи пов’язані з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії є способом захисту відповідних цивільних прав ті інтересів.
Зважаючи на суб’єктний склад та характер правовідносин у цій справі на неї поширюється юрисдикція цивільного судочинства, а місцевий суд прийшов до помилкового висновку щодо підсудності спору.
