У вересні 2024 року адвокат в інтересах громадянина В. звернувся до суду з позовом до Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі про визнання іпотеки припиненою. В обґрунтування вимог послався на те, що з Обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі був укладений договір іпотеки від 13 березня 2020 року, з метою забезпечення виконання кредитного зобов’язання за кредитним договором.
На виконання договору іпотеки позивачкою передано в іпотеку належний їй житловий будинок. У серпні 2022 року житловий будинок, що був предметом іпотеки, знищено внаслідок збройної агресії російської федерації проти України. За актом комісійного обстеження об’єкт визнано непридатним для використання за цільовим призначенням, повністю втрачений для експлуатації та економічно недоцільно для відновлення чи ремонту. Категорія пошкодження зазначена як об’єкт, що підлягає ліквідації через небезпеку аварійного обвалення. Таким чином, відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» та пункту 6.1 договору іпотеки, факт знищення предмета іпотеки є підставою для припинення іпотечного зобов’язання. Проте, відповідач відмовив у знятті обтяження, посилаючись на наявність залишку непогашеного кредиту та відсутність у фонду повноважень для надання згоди на зняття заборони в Реєстрі прав.
Представник позивача вважав, що така відмова не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки у випадку знищення предмета іпотеки закон прямо передбачає припинення іпотеки незалежно від факту виконання або невиконання основного зобов’язання.
Окрім того, позивачка намагалася скористатися своїм правом на компенсацію за знищене майно в рамках програми «єВідновлення», однак отримала відмову Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України з підстави, що чинним законодавством не передбачено виплати компенсації за об’єкти нерухомого майна, які перебувають в іпотеці.
Рішенням районного суду позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Колегія суддів Херсонського апеляційного суду погодилась із висновком суду першої інстанції, оскільки задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що матеріали справи містять належні докази на підтвердження факту знищення предмету іпотеки та враховуючи відсутність дій щодо відновлення чи зміни іпотечного майна наявні всі підстави, передбачені законом і укладеним між сторонами договором іпотеки, для визнання іпотеки припиненою.
Звертаючись до суду за захистом своїх порушених прав, представник позивача просила визнати укладений договір іпотеки припиненим, зазначаючи про фактичне знищення предмету іпотеки. При цьому представник позивача посилалася на відповідні умови укладеного між сторонами договору іпотеки від 13 березня 2020 року, а також на норми Закону України «Про іпотеку».
За Договором іпотеки, укладеним між Обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі та гр.В., сторони погодили, що право іпотеки припиняється у разі знищення (втрати) предмета іпотеки, якщо іпотекодавець не замінив або не відновив предмет іпотеки (пункт 6.1 договору). При цьому ризик випадкової втрати (знищення, загибелі) або пошкодження предмета іпотеки несе іпотекодавець (пункт 8.1 договору). Також у договорі прямо передбачено, що відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому порядку (пункт 6.2 договору).
Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до статті 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Системний аналіз норм визначає, що підстави припинення іпотеки визначено у статті 17 Закону України «Про іпотеку», яка містить виключний перелік підстав такого припинення, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України.
Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акти та офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна, тощо. Перелік документів, на підставі яких можна встановити факт знищення майна, не є вичерпним.
Колегія суддів наголосила на тому, що позивачем доведено належними доказами факт знищення нерухомого майна, що є предметом іпотеки.
Фактична відсутність об’єкту нерухомого майна, яке є предметом договору іпотеки - житлового будинка за відповідною адресою, підтверджується, зокрема: актами комісійного обстеження; витягом з Державного реєстру пошкодженого та знищеного майна, сформованим, який також відображає інформацію про втрату будинком економічної цінності; фотосвітлинами, на яких візуально зафіксовано повне руйнування об’єкта; витягом з ЄРДР від, що підтверджує відкриття кримінального провадження за фактом пошкодження житла внаслідок обстрілу.
Таким чином, зазначені документи підтверджують як сам факт реєстрації пошкодженого житлового будинку у відповідному державному реєстрі, так і встановлення його стану як повністю зруйнованого, що є належним підтвердженням знищення предмета іпотеки в розумінні вимог чинного законодавства.
За змістом постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі №5015/45/11, тлумачення змісту статті 349 ЦК України свідчить, що умовою припинення права власності згідно з цією статтею, є наявність встановленого факту знищення майна, під яким слід розуміти такий вплив на нього, в результаті якого об’єкт права власності припиняє своє існування.
З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом першої інстанції, що позивачка надала належні докази на підтвердження того, що вона зверталася із заявою до уповноважених осіб для державної реєстрації припинення права власності на об’єкт нерухомого майна у зв’язку з його знищенням в рамках програми «єВідновлення», проте їй в цьому відмовлено з підстав перебування житлового будинку в іпотеці.
Колегія суддів Херсонського апеляційного суду погодилась з висновком місцевого суду про те, що позивачка довела порушення її прав та інтересів з боку відповідача, а тому наявні правові підстави для задоволення позову.
За результатом апеляційного перегляду, апеляційну скаргу залишено без задоволення, а судове рішення першої інстанції без змін.
Справа № 650/4541/24
