Апеляційний суд зобов’язаний постановити свій вирок у разі повного або часткового скасування вироку суду першої інстанції лише у випадках, передбачених ч. 1 ст. 420 КПК України
В інших випадках рішення про зміну вироку суду першої інстанції, у тому числі в частині зарахування строку попереднього ув’язнення у строк покарання, може бути постановлено у формі ухвали.
Такого висновку дійшла об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи № 359/2693/23.
За обставинами справи місцевий суд визнав винуватим і засудив обвинуваченого за ч. 4 ст. 185 КК України. Зарахував у строк відбування покарання строк, коли обвинувачений був затриманий для відбування покарання. Апеляційний суд ухвалою виключив з вироку помилкове зарахування цього строку в строк відбування покарання, а в решті вирок залишив без зміни.
У касаційній скарзі прокурор зазначив, що суд апеляційної інстанції, змінивши вирок місцевого суду в частині зарахування зазначеного строку в строк відбування покарання, погіршив становище обвинуваченого, а тому мав ухвалити своє рішення у формі вироку.
Оцінюючи зазначені касаційні вимоги, ОП ККС ВС вказала, що за своєю правовою природою зарахування строку попереднього ув’язнення не є кримінальним покаранням, не означає збільшення обсягу обвинувачення та не свідчить про неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання. І хоча таке зарахування є «іншим кримінально-правовим наслідком діяння» в розумінні ч. 2 ст. 4 КК України, такий наслідок не підпадає під визначення тих наслідків, які вимагають винесення апеляційним судом вироку.
У цьому кримінальному провадженні судом апеляційної інстанції діяння засудженого не було перекваліфіковано на більш тяжке кримінальне правопорушення і не було збільшено обсягу обвинувачення. Змінюючи вирок суду першої інстанції лише в частині неправильного зарахування строку попереднього ув’язнення у строк покарання, апеляційний суд не застосував більш суворого покарання, оскільки покарання, яке призначене вироком місцевого суду, не змінилося.
Посилання на постанову ОП ККС ВС від 24 лютого 2025 року у справі № 359/2693/23 (провадження № 51-739кмо24) буде невідкладно додане після її оприлюднення в ЄДРСР.
Зміни, внесені постановою КМУ від 24 травня 2024 року № 653 до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою КМУ від 6 травня 2000 року № 770, не є змінами до закону України про кримінальну відповідальність і відповідно до ст. 5 КК України та ст. 58 Конституції України не мають зворотної дії в часі
Постанова КМУ від 24 травня 2024 року № 653 «Про внесення змін до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» є підзаконним нормативно-правовим актом, а не законом про внесення змін до КК України, та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення, а тому відповідно до вимог ч. 6 ст. 3 КК України цією постановою не вносилися зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність.
Такого висновку дійшла об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи № 552/4770/19.
За обставинами кримінального провадження вироком місцевого суду засуджено особу за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 310 КК України. Апеляційний суд скасував цей вирок у частині засудження обвинуваченого за ч. 1 ст. 310 КК України, а також змінив його в частині кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 307 КК України.
У касаційній скарзі прокурор вказав на необхідність застосувати зворотну дію закону про кримінальну відповідальність у часі (ч. 1 ст. 5 КК України) у зв’язку зі змінами, внесеними постановою КМУ від 24 травня 2024 року № 653 до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та виключити із судових рішень у вказаних частинах посилання на те, що предметом таких дій були особливо небезпечні наркотичні засоби, як кваліфікуючу ознаку.
Оцінюючи зазначені касаційні вимоги, ОП ККС ВС вказала, що на виконання вимог Закону України від 21 грудня 2023 року № 3528-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо державного регулювання обігу рослин роду коноплі (Cannabis) для використання у навчальних цілях, освітній, науковій та науково-технічній діяльності, виробництва наркотичних засобів, психотропних речовин та лікарських засобів з метою розширення доступу пацієнтів до необхідного лікування» постановою КМУ від 24 травня 2024 року № 653 внесено зміни до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою КМУ від 6 травня 2000 року № 770, і в таблиці І у списку № 1 виключено таку позицію: «Канабіс, смола канабісу, екстракти і настойки канабісу», а в таблиці ІІ у списку № 1 назву викладено в такій редакції: «Список № 1 Наркотичні засоби та рослини, обіг яких обмежено» та доповнено позицією: «Канабіс, смола канабісу, екстракти і настойки канабісу».
Проте такі зміни підзаконного нормативно-правового акта, посилання на який містять бланкетні диспозиції КК України, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2000 від 19 квітня 2000 року (справа № 1-3/2000), не змінюють словесно-документну форму кримінального закону і кримінально-правова норма залишається незмінною. Отже, зміни, внесені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів постановою КМУ, не є змінами до закону про кримінальну відповідальність, що виключає застосування ст. 5 КК України та ст. 58 Конституції України.
Посилання на постанову ОП ККС ВС від 24 лютого 2025 року у справі № 552/4770/19 (провадження № 51–1524кмо24) буде невідкладно додане після її оприлюднення в ЄДРСР.
