Під час апеляційного перегляду справи №344/19007/18, колегія суддів Восьмого ААС виявила два суттєвих порушення вимог процесуального законодавства, що були допущені судом першої інстанції, а саме:
- позов пред’явлено до неналежного відповідача - державного виконавця, у той час як частина третя статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а не державний виконавець.
- під час розгляду справи у суді першої інстанції порушено правила предметної юрисдикції: справи цієї категорії підсудні окружним адміністративним судам, а не суду, який видав виконавчий документ.
Таким чином, у цій справі виникло два правові питання:
- яким є порядок заміни неналежного відповідача у справі;
- який порядок розмежування адміністративної юрисдикції між місцевим загальним судом, як адміністративним, та окружним адміністративним судом.
Апеляційний суд встановив, що відповідно до статті 48 КАС України заміна неналежного відповідача або залучення до справи співвідповідача може проводитися виключно судом першої інстанції, оскільки наслідком таких дій є розгляд справи спочатку. Суд наголосив, що КАС України не передбачено можливості заміни неналежної сторони судом апеляційної інстанції.
Щодо другого питання, колегія суддів проаналізувала, які категорії справ підсудні місцевим загальним судам, як адміністративним, відповідно до частини 1 статті 20 КАС України. На переконання суду апеляційної інстанції, предметом адміністративного оскарження у цій справі не є правовідносини, віднесені до пунктів 1-3 частини першої статті 20 КАС України.
Таким чином, Восьмий ААС вирішив направити справу на розгляд за встановленою законом підсудністю до окружного адміністративного суду.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (далі – КАС ВС) погодився з висновками апеляційного суду щодо того, що державний виконавець не може бути відповідачем в цій категорії адміністративних справ, оскільки не є органом державної виконавчої служби у розумінні частини третьої статті 287 КАС України. Так, апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості заміни неналежної сторони у справі, це може проводитися виключно судом першої інстанції.
Крім цього, суд касаційної інстанції підкреслив, що особливий порядок оскарження рішень державного виконавця в адміністративних справах визначений саме статтею 287 КАС України, тобто норми цієї статті є спеціальними при розгляді справ щодо оскарження рішень державного виконавця в адміністративних справах. На це вказує і норма частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»: «рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом». На переконання КАС ВС, такий порядок визначений статтею 287 КАС України, що і була застосована апеляційним судом.
Також Верховний Суд підтримав позицію Восьмого ААС щодо того, що предметом адміністративного оскарження у цій справі не є правовідносини, віднесені до пунктів 1-3 частини першої статті 20 КАС України. Таким чином, КАС ВС дійшов висновку, що, направляючи справу за підсудністю до окружного адміністративного суду, апеляційний суд повністю дотримався норм процесуального права та постановив справедливе і законне рішення.
Із постановами Восьмого ААС та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду можна ознайомитися у ЄДРСР у справі №344/19007/18.
За повідомленням прес-служби суду
