Житель Кам’янець-Подільського району звернувся до Новоушицького районного суду Хмельницької області з позовом, у якому просив встановити факт родинних відносин між ним та двоюрідним братом, що помер у 2004 році, та визначити йому додатковий строк для подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті брата.
За його словами, 20 років тому після смерті двоюрідного брата відкрилася спадщина, до складу якої увійшло право на дві земельні частки (паї). Проте коли у 2023 році він вирішив реалізувати свої спадкові права, нотаріус відмовив йому видати свідоцтво на право на спадщину за законом у зв’язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини та неможливістю встановити факт родинних відносин зі спадкодавцем.
Як встановив суд, двоюрідний брат позивача був усиновленою дитиною. Після смерті обох батьків він фактично вступив в управління й розпорядження спадковим майном, у складі якого були дві земельні ділянки. Проживав сам. Помер 2004 року у віці 45 років.
Суд зауважив, що родинні відносини (споріднення) – це кровний зв`язок між людьми, з яким закон пов`язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків. Усиновлений та усиновлювач – не є родичами, а лише прирівнюються до них. Тому позов у частині встановлення факту родинних відносин між позивачем та його двоюрідним братом, який був усиновлений, безпідставний, вважає суд.
Суддя також звернула увагу, що відповідно до Сімейного кодексу України з моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки між усиновленим та усиновлювачем і його родичами за походженням.
Стаття 1260 Цивільного кодексу України визначає, що у разі спадкування за законом усиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі – з другого, прирівнюються до родичів за походженням.
Утім, у матеріалах справи немає документів, які підтверджують родинні відносини між усиновлювачами та позивачем. З вимогою про встановлення юридичного факту родинних відносин між ними чоловік не звертався. Тож його право на спадкування після смерті їхнього усиновленого сина суд уважає недоведеним.
До того ж в обґрунтування поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини позивач вказав, що з 1 по 8 грудня 2004 року перебував на лікуванні. Однак суд визнав надану довідку недопустимим доказом, вказавши, що на ній немає ні штампа закладу охорони здоров’я, ні дати, ні номера, ні відомостей про стаціонарне лікування, а також на те, що позивач протягом 5 місяців до захворювання мав можливість своєчасно звернутися до нотаріуса.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що правових підстав для задоволення позову немає.
Рішення не набрало законної сили та може бути оскаржене до апеляційного суду.
