Рівненський апеляційний суд скасував оскаржене відповідачкою рішення суду попередньої інстанції, яким безпідставно задоволено позов її доньки про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини.

Із матеріалів справи відомо, що після смерті спадкодавця відкрилася спадщина.

Його мати, відповідачка у справі, звернулася із заявою до державного нотаріуса, за результатами якої було відкрито спадкову справу.

Постановою нотаріуса доньці спадкодавця було відмовлено у видачі свідоцтва на спадщину за законом на майно, у зв’язку з пропущенням строків для прийняття спадщини.

Покликаючись на наявність поважних причини, які перешкодили їй вчасно прийняти спадщину після смерті батька, позивачка звернулася до суду для визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини.

Суд першої інстанції задовольнив позов та визначив позивачці додатковий строк на прийняття спадщини за законом, в межах двох місяців з дня набрання рішення законної сили.

Не погодившись із таким рішенням суду, відповідачка оскаржила його в апеляційному порядку. Просила скасувати рішення й ухвалити нове — про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів ухвалила рішення про задоволення апеляційної скарги відповідачки, зважаючи на усталену правозастосовну практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, а також на обставини справи.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 Цивільного кодексу України (далі у тексті — ЦК України), для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини — дня смерті спадкодавця.

Відповідно до ч.3 ст. 1272 цього Кодексу за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У постанові Верховного Суду від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов’язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».

При цьому, суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц (провадження № 61-12844св18), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).

Крім того, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об’єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.

У справі, яка стала предметом апеляційного перегляду, встановлено, що в установлений законом строк спадщину, яка відкрилась після смерті спадкодавця, прийняла його мати, як спадкоємиця першої черги за законом.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску, визначеного ч. 1 ст. 1270 ЦК України строку для прийняття спадщини, позивачка посилалася на те, що про смерть батька їй відомо не було, оскільки відповідачка приховала це. У свою чергу позивачка, в силу роботи волонтером, систематично їздила у відрядження у прифронтові зони, через що не змогла вчасно звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк.

У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20) зазначено, що неспілкування позивача зі спадкодавцем, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті батька не є об’єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов’язує можливість причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об’єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність причин пропуску зазначеного строку.

Надані позивачкою накази про відрядження у прифронтові зони не підтверджують факт безперервного перебування поза межами Рівного протягом шестимісячного строку для звернення із заявою про прийняття спадщини після смерті батька.

Оскільки місцевий суд зазначені вище обставини до уваги не взяв, неправильно застосував норми матеріального права, колегія суддів постановила рішення про скасування оскарженого відповідачкою рішення.

Постанова Рівненського апеляційного суду від 06 серпня 2026 року у справі № 569/8294/25 (провадження № 22-ц/4815/1524/26).