За рішенням суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог про встановлення факту смерті відмовлено адвокату, який звернувся до суду в інтересах матері та її малолітньої дитини.
Обґрунтовуючи позовні вимоги адвокат зазначив, що в московській області, російської федерації помер громадянин К., який був батьком громадянки О. та дідом малолітньої дитини. З 2015 року громадянин К., будучи громадянином України, періодично проживав на території рф. У 2019 році ним було придбано житлове приміщення та складено заповіт на користь малолітньої дитини. В подальшому, громадянці О. стало відомо, що її батько помер на території рф, де і було зареєстровано цей факт. Вона зверталась із заявами про реєстрацією смерті батька та про прийняття спадщини в інтересах малолітньої дитини, однак їй було надано роз’яснення про неможливість реєстрації смерті на підставі свідоцтва, що видане органом іноземної держави та відмовлено у вчиненні нотаріальної дії. Посилаючись на те, що вказаний факт необхідний для оформлення спадщини на користь малолітньої дитини, просили встановити факт смерті громадянина К.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для встановлення факту смерті громадянина К., оскільки він помер на території іноземної держави і факт його смерті зареєстровано у відповідності до законодавства країни, в якій він помер.
Колегія суддів Херсонського апеляційного суду проаналізувавши норми дійшла висновку, що свідоцтво про смерть громадянина К., видане муніципальним казенним закладом «багатофункціональний центр надання державних і муніципальних послуг», може підтверджувати смерть цієї особи лише у випадку засвідчення його оригіналу (дублікату) апостилем. Разом з тим, із заяви громадянки О. вбачається, що вона не має ні оригіналу, ні дублікату свідоцтва про смерть свого батька, при цьому вона позбавлена фізичної можливості як на звернення за дублікатом втраченого свідоцтва про смерть батька на території держави-агресора, так і на апостилювання цього документа відповідними органами рф.
Померлим громадянином К. складено заповіт на ім’я свого онука, проте спадкоємець внаслідок збройної агресії рф проти України та з урахуванням розриву дипломатичних відносин України з рф позбавлений можливості отримати спадщину, оскільки відсутня реєстрація смерті спадкодавця в органі державної реєстрації актів цивільного стану України.
Колегія суддів, зважаючи на принцип правової визначеності, вважала помилковими посилання суду першої інстанції на те, що факт смерті спадкодавця-батька позивачки не потребує додаткового підтвердження, оскільки мав місце на території іншої держави, у зв’язку з чим неможливо встановити такий факт повторно рішенням суду в Україні. Оскільки, у справі склалася така правова ситуація, за якої дитина спадкоємець позбавлена юридичної можливості отримати в Україні належне йому спадкове майно за заповітом в позасудовий спосіб внаслідок обставин, що не залежали від неї – смерті спадкодавця у російській федерації. Особисті немайнові та майнові права малолітньої дитини перебувають у стані правової невизначеності, фактично дитина не має можливості отримати спадкове майно, оскільки органи нотаріату відмовляють у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність належного доказу смерті спадкодавця.
За таких обставин, колегія суддів Херсонського апеляційного суду вважала, що дитина потребує гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами державного захисту.
Подібна за змістом до спірної ситуація стосується встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України. Особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України регулюються статтею 317 ЦПК України. Державну реєстрацію смерті на підставі рішення суду про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України проводить відділ державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення суду в день надходження такого рішення в паперовій формі або будь-який відділ державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника в день отримання рішення суду.
Застосування наведених положень знайшло своє відображення у практиці Верховного Суду, зокрема, у постановах від 4 жовтня 2023 року № 747/20/23, від 23 листопада 2022 року № 759/7001/22, від 31 січня 2024 року № 643/1873/23.
Відповідно до частин 9 та 10 статті 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Суд першої інстанції не розглянув можливість застосування аналогії закону, що могло потягнути порушення права малолітньої дитини на доступ до правосуддя, оскільки майнові права дітей мають істотне значення для реалізації прав людини та громадянина України та у передбачених законом випадках потребують належного судового захисту.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.
Справа №766/746/25
