За матеріалами справи, Закарпатський обласний центр зайнятості в особі Ужгородської філії звернувся до суду із позовом до громадянки О., в якому просив стягнути з останньої кошти виплачені їй як допомога по безробіттю у сумі 25 198,19 грн.

Позивач посилався на те, що громадянка О. була зареєстрована в центрі зайнятості як безробітна з липня по листопад 2022 року та отримала 25 198,19 грн державної допомоги. Однак, згодом було виявлено, що відповідач на момент звернення до центру зайнятості та у період отримання допомоги по безробіттю була зарахована на навчання до вищого навчального закладу та була здобувачем вищої освіти першого (бакалаврського) рівня за денною формою навчання, однак центр зайнятості про це не повідомила.

На думку позивача, оскільки громадянка О., під час перебування на обліку, проходила навчання у вищому навчальному закладі та відносилась до зайнятого населення, а тому не мала права перебувати на обліку як безробітна та отримувати відповідні виплати.

Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 21 жовтня 2024 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог Закарпатського обласного центру зайнятості про стягнення з відповідача коштів, виплачених їй, як допомога по безробіттю.

Однак, позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку і просив задовольнити апеляційну скаргу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Херсонського апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем факту належності відповідача у період її перебування на обліку в центрі зайнятості до категорії зайнятого населення у розумінні статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» та відсутність підстав для стягнення з неї коштів, виплачених як допомога по безробіттю.

Також апеляційний суд зазначив, що саме по собі навчання відповідача за денною формою в закладі освіти не є підставою для віднесення її до зайнятого населення, оскільки частина 1 статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» імперативно встановлює, що до зайнятого населення відносяться особи, які навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Оскільки позивачем не було надано доказів того, що відповідач у період її перебування на обліку у центрі зайнятості поєднувала навчання з роботою, належала до категорії зайнятого населення, отримувала інші види матеріального забезпечення чи то дохід, а також того, що відповідач мала прямий умисел, спрямований саме на свідоме неповідомлення про навчання з метою незаконного отримання допомоги по безробіттю, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Справа № 766/8301/23