Позивачка ні в місцевому суді, ні в суді апеляційної інстанції не довела існування об’єктивних, непереборних обставин, які унеможливлювали її своєчасне звернення до нотаріуса із заявою для прийняття спадщини після смерті спадкодавця, що стало підставою для відмови в задоволенні позову про надання додаткового строку для вчинення такого правочину.
Рівненський апеляційний суд залишив без змін оскаржене позивачкою рішення суду попередньої інстанції, яким їй відмовлено у задоволенні позовних вимог, поданих до селищної ради, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, а також відхилив її апеляційну скаргу.
Судове рішення вмотивоване положеннями ч. 3 ст. 1272 Цивільного кодексу України (далі у тексті — ЦК України), і з цим погодився апеляційний суд. Ця норма закону визначає, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини, та регулює поважність причини пропуску цього строку як основного чинника для задоволення такої заяви судом. Судове рішення обґрунтоване відсутністю належних доказів наявності поважних причин, які об’єктивно та непереборно перешкодили позивачці у поданні заяви про прийняття спадщини після смерті брата.
Суд встановив, що позивачка після смерті брата звернулася із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини, який постановив відмовити їй у видачі свідоцтва про право на спадщину з тієї причини, що заявниця не проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та не подала заяви до нотаріальної контори у шестимісячний строк для її прийняття, а тому вважається такою, що пропустила строк для прийняття спадкового майна.
Звертаючись до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви, вона серед поважних причини пропуску вказала необізнаність з порядком звернення за оформленням спадщини, а також посилалася на обставину введення в Україні воєнного стану.
Натомість чинне законодавство вказує, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які пов’язані, зокрема, з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі ЗСУ; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Суду відомо, що позивачка знала про смерть брата і саме вона своїм коштом здійснила його поховання. Їй було відомо, що після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, яке він успадкував від батька, однак вона не звернулася у передбачений законом строк за оформленням своїх прав на спадкове майно.
З урахуванням викладеного вище, суд не знайшов підстав для визначення позивачці додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки під час розгляду справи вона не надала суду доказів, що причини пропуску шестимісячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини є поважними, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами.
Обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини запровадженням воєнного стану не заслуговують на увагу й відхилилися апеляційним судом.
Після введення Указом Президента України 24 лютого 2022 року воєнного стану в Україні, з 29 червня 2022 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року № 719 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану» мало місце зупинення шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Таким чином, до загального 6-місячного строку від дня смерті спадкодавця на прийняття спадщини додається ще 4 місяці, і загалом це буде 10 місяців. У момент набрання згаданої постанови КМУ чинності, позивачка фактично вже пропустила строк на прийняття спадщини, а її звернення до нотаріуса мало місце майже через три роки після смерті спадкодавця.
Відхиляючи апеляційну скаргу, апеляційний суд також взяв до уваги постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 15-50цс24), в якій зроблено висновок, що принцип пропорційності тісно пов’язаний із принципом правовладдя (верховенства права): принцип правовладдя є фундаментом, на якому базується принцип пропорційності, натомість принцип пропорційності є умовою реалізації принципу правовладдя і водночас його неодмінним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип пропорційності як невід’ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
У спірних правовідносинах дотримання принципу пропорційності безпосередньо залежить від наявності об’єктивних, непереборних та істотних обставин, які є підставою для визначення спадкоємцеві додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.
Коли особа усвідомлює чи повинна усвідомлювати, що вона є учасником процесу спадкування, зокрема на підставі своєї спорідненості зі спадкодавцем як спадкоємець першої черги спадкування або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, і не вчиняє активних дій, спрямованих на прийняття спадщини (засвідчення своєї згоди на вступ у всі правовідносини спадкодавця) виходячи з обставин, які не пов’язані з об’єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного прийняття спадщини, то її необізнаність з порядком звернення за оформленням спадщини не може розглядатися як підстава для визначення їй додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.
Постанова Рівненського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 571/2260/24 (провадження № 22-ц/4815/608/25).
