Черкаський районний суд Черкаської області 16 липня 2026 року ухвалив рішення у справі № 707/2116/26, яке має важливе практичне значення для застосування статті 210-1 КУпАП.

Суд розглянув адміністративну справу за позовом громадянина про скасування постанови територіального центру комплектування та соціальної підтримки, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за неявку за повісткою та накладено штраф у розмірі 17 000 грн.

Обставини справи

У травні 2026 року позивач виявив, що у застосунку «Резерв+» відображаються відомості про наявність порушень ним правил військового обліку, зокрема: «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП», у зв`язку з чим 15.01.2026 ТЦК та СП направлено звернення до правоохоронних органів для примусового затримання та доставлення до органів ТЦК та СП для оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.

14.05.2026 Позивачем згідно зі статтею 279⁹ КУпАП через застосунок «Резерв+» (електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста) відправлено запропоновану сервісом заяву щодо неоспорення порушення та згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.

15.05.2026 начальником ТЦК та СП винесено постанову про накладення на Позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000,00 грн за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210¹ КУпАП, відповідно до якої вбачається, мовою тексту: «За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув(ла) за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію), чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Позиція відповідача ТЦК та СП

Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином. В судове засідання представник відповідача не з’явився. Відзив на позовну заяву не надходив. Витребувані судом матеріали справи про адміністративне правопорушення до суду не надходили.

Мотиви, з яких виходив суд при прийняття рішення

Статті 17, 65 та пункт 20 частини першої статті 106 Конституції України покладають на державу обов'язок забезпечення оборони України, на громадян – обов'язок захисту Вітчизни, а на Президента України – повноваження щодо введення воєнного стану та оголошення мобілізації.

У зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації Указами Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженими Верховною Радою України, в державі запроваджено воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію, дія яких неодноразово продовжувалася.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація є комплексом заходів, спрямованих на переведення держави, її органів та Збройних Сил України на функціонування в умовах особливого періоду.

Частини перша та третя статті 22 цього Закону покладають на військовозобов'язаних обов'язок з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки та місце, зазначені у повістці. У разі неможливості прибуття з поважних причин особа зобов'язана повідомити про це ТЦК та СП у встановлений законом строк.

Правила військового обліку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, також передбачають обов'язок призовників, військовозобов'язаних і резервістів прибувати за викликом ТЦК та СП у строки, зазначені у повістках.

Частина третя статті 210-1 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Зазначена норма є бланкетною і застосовується у взаємозв'язку з положеннями законодавства, яке регулює мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, належним підтвердженням вручення повістки, надісланої поштовим зв'язком, є, зокрема, відмітка про відмову від її отримання або про відсутність особи за повідомленою нею адресою.

Разом із тим, відповідно до статей 7, 247, 251, 252, 268, 278 та 280 КУпАП притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови дотримання встановленої законом процедури, належного повідомлення особи, повного з'ясування всіх обставин справи та підтвердження події правопорушення і вини особи належними та допустимими доказами.

Аналогічний правовий висновок щодо необхідності доведення факту адміністративного правопорушення викладений у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №524/5741/16-а.

За правилами статей 72, 73, 77 та 90 КАС України доказами є належні та допустимі дані, а в справах щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень саме на відповідача покладається обов'язок довести правомірність свого рішення та надати суду всі матеріали, які стали підставою для його прийняття.

Висновки суду за результатами розгляду справи

Відповідно до частини сьомої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, вчинені в особливий період, може бути накладено протягом трьох місяців з дня їх виявлення, але не пізніше одного року з дня їх вчинення.

Початком перебігу цього строку є день вчинення адміністративного правопорушення, а щодо триваючого правопорушення - день його виявлення.

Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі №804/401/17 зазначив, що триваючим є правопорушення, пов'язане з тривалим і безперервним невиконанням покладеного законом обов'язку, яке припиняється лише після його виконання або припинення дії відповідного обов'язку.

Суд дійшов висновку, що правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, яке полягає у неявці військовозобов'язаного чи призовника за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не є триваючим, а має одноактний характер і вичерпується фактом неприбуття у визначені дату, час та місце.

Матеріалами справи встановлено, що позивач не прибув за повісткою станом на 15.01.2026. Не пізніше цієї ж дати відповідачу стало відомо про правопорушення, що підтверджується зверненням до Національної поліції щодо розшуку та доставлення позивача.

Разом із тим постанову про накладення адміністративного стягнення винесено лише 15.05.2026, тобто після спливу тримісячного строку, встановленого частиною сьомою статті 38 КУпАП.

Крім того, сама по собі заява особи про визнання вини не звільняє суб'єкта владних повноважень від обов'язку довести подію адміністративного правопорушення та винуватість особи належними і допустимими доказами. Відповідно до пункту 7 статті 247 КУпАП після закінчення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу, провадження у справі не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України суд за наслідками розгляду справи має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Обов'язок доведення правомірності оскаржуваної постанови покладається на відповідача. Однак відповідач не подав відзиву, не надав витребуваних судом матеріалів справи та не довів наявності підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Конституційний Суд України у рішенні від 22.12.2010 №23-рп/2010 та Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а наголосили, що у справах про адміністративні правопорушення діє конституційний принцип презумпції невинуватості, а всі сумніви щодо події правопорушення та винуватості особи тлумачаться на її користь.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що постанова від 15.05.2026 №R534748 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП є протиправною, підлягає скасуванню, а провадження у справі — закриттю.

Важливо: це рішення не означає, що особа звільняється від обов'язку виконувати вимоги законодавства про військовий обов'язок чи мобілізацію. Суд перевіряв виключно законність притягнення до адміністративної відповідальності та дотримання встановленої законом процедури і строків.

Рішення не набрало законної сили. Його може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

З повним текстом рішення можливо ознайомитись за посиланням за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/138257232

Суддя-спікер Олександр Мірошниченко