Оскільки обставини, наведені в протоколі, не підтверджені належними доказами, є непереконливими та спростовані поясненнями військовослужбовця, якого місцевий суд безпідставно притягнув до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі у тексті — КУпАП).

Рівненський апеляційний суд переглянув постанову суду попередньої інстанції, оскаржену захисником військовим, якого визнано винним у недбалому ставленні до військової служби в умовах особливого періоду та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень.

Апелянт вказав, що постанова ухвалена з істотним порушенням норм процесуального і матеріального права, а також грубим порушенням права особи, яку суд притягнув до адміністративної відповідальності, на захист, гарантованого ст. 268 КУпАП.

Просив скасувати оскаржене судове рішення, а провадження у справі щодо військовослужбовця закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, оскільки його підзахисний виконав вимоги статутів ЗСУ, інструкцій та розпорядження командира військової частини.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доводи військовослужбовця та його захисника, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та постанову суду в межах доводів апеляційної скарги, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.

Суд встановив, що під час перебування військовослужбовця у добовому наряді відповідно до наказу командира військової частини, у технічній зоні стався нещасний випадок: під час розпалу пічки вибухнув газовий балончик з подальшим займанням, внаслідок чого солдат зазнав опіків.

Через два тижні військовослужбовець від отриманих травм помер у лікарні.

Оскільки черговий упродовж 15 хвилин після інциденту не надав доповідь про подію за фактом травмування солдата на адресу начальника ВСП, йому інкримінували вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, в умовах особливого періоду.

Із пояснень особи, яку суд першої інстанції притягнув до адмінвідповідальності, слідує, що він одразу повідомив медичну сестру, яка за 10 хвилин поінформувала його, що постраждалому необхідна госпіталізація і його, з дозволу командира, на службовому транспорті доправили до медичного закладу.

Також відомо, що одразу після інциденту військовий усно доповів про нещасний випадок черговому військової частини та відповідальному по батальйону, письмової доповіді не робив. При зустрічі вранці з командиром уточнив чи потрібно робити йому ще доповіді, на що останній сказав, що доповіді по лінії заступників вже надані.

Військовослужбовець підтвердив, що на час події йому не було відоме прізвище та ім’я військовослужбовця, який травмувався. Він не був особисто знайомий із солдатом і той не був його підлеглим. Йому було невідомо про точні наслідки від вибуху газового балончика та хто саме постраждав, він володів загальними даними про подію, тому в нього не було повної та достовірної інформації, про яку можна було б повідомити Військову службу правопорядку.

Апеляційний суд, ухвалюючи рішення про скасування оскарженої постанови й закриття провадження у справі за відсутністю в діях військовослужбовця події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, взяв до уваги його пояснення та не вбачає в діях військовослужбовця особистої безвідповідальності й недбалого ставлення до служби під час перебування у добовому наряді, оскільки обставини, наведені в протоколі, не підтверджені належними доказами, є непереконливими та спростовуються поясненнями особи, яку місцевий суд неправомірно притягнув до адмінвідповідальності.