Хмельницький апеляційний суд скасував рішення місцевого суду про встановлення факту проживання однією сім'єю на час відкриття спадщини сестри з братом-військовослужбовцем, котрий загинув при виконанні бойового завдання.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення юридичного факту, жінка пояснила, що її брат загинув у 2022 році на Донеччині. До його смерті вони проживали однією сім'єю, вели спільне господарство та були пов'язані спільним побутом. Вона – єдина спадкоємиця після його смерті.

За словами заявниці, встановлення факту проживання однією сім'єю з братом має для неї юридичне значення, зокрема для отримання виплат, передбачених для членів сімей військовослужбовців, які загинули внаслідок участі в бойових діях.

Новоушицький районний суд Хмельницької області заяву задовольнив.

Не погодившись із таким рішенням, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу. На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував, що встановлення факту проживання заявниці з її братом-військовим однією сім'єю не призведе до виникнення у неї права на одноразову грошову допомогу у зв’язку з його загибеллю.

Апеляційний суд погодився з доводами Міноборони. Колегія суддів зауважила: оскільки брат заявниці загинув у листопаді 2022 року, то на час його смерті текст статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було викладено в редакції відповідно до Закону № 2489-IX від 29.07.2022 року:

«У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого)».

Апеляційний суд зазначив, що встановлення факту проживання заявниці з братом однією сім'єю не має юридичного значення для вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги. Колегія суддів вказала, що заявниця не належить до кола осіб, які мають право на цю виплату.

Для виникнення такого права необхідно встановити факт її непрацездатності в розумінні ч. 4 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та факт перебування на утриманні брата.

За таких обставин апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу Міністерства оборони України – скасував рішення суду першої інстанції та залишив заяву без задоволення.

З повним текстом постанови у справі № 680/25/26 можна ознайомитися у ЄДРСР.