Хмельницький апеляційний суд залишив в силі рішення суду першої інстанції про встановлення факту батьківства загиблого військовослужбовця, відхиливши апеляційну скаргу Міністерства оборони України.
До суду із заявою про встановлення цього юридичного факту звернулася донька загиблого. Вона зазначила, що її батьки проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2005 по 2008 рік, в тому числі й на час її народження. Відомості про батька в актовому записі про її народження внесли за вказівкою матері відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України.
За словами заявниці, батько визнавав її своєю донькою, виховував та матеріально утримував. Після його мобілізації до ЗСУ вони продовжували спілкуватися до дня його смерті. Встановлення факту батьківства необхідне їй для оформлення спадщини та отримання передбачених законом пільг і компенсацій у зв’язку зі смертю військовослужбовця.
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області задовольнив заяву: встановив факт, що загиблий військовослужбовець є батьком заявниці та ухвалив внести зміни до актового запису про її народження, вказавши його батьком.
Міністерство оборони України в апеляційній скарзі просило скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні заяви. На думку апелянта, обставини, які суд визнав установленими, не доведені. Зокрема, немає доказів того, що мати заявниці та військовослужбовець упродовж кількох років, у тому числі на час народження дитини, вели спільне господарство, мали спільний бюджет і взаємні права та обов’язки, притаманні подружжю. Також апелянт звертав увагу, що суд установив факт батьківства без проведення експертизи.
Апеляційний суд відхилив доводи Міноборони. Зауважив, що за Сімейним кодексом України для встановлення факту батьківства не потрібно доводити, що чоловік і жінка проживали однією сім’єю, мали спільний бюджет і вели спільне господарство.
Щодо відсутності експертизи колегія суддів послалася на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові у справі № 591/6441/14-ц. Згідно з нею, висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи може бути підставою для категоричного висновку про батьківство, однак походження дитини може підтверджуватися й іншими відомостями, зібраними відповідно до вимог цивільного процесуального закону.
У цій справі факт батьківства підтверджувався поясненнями рідного брата загиблого, який засвідчив, що той визнавав заявницю своєю донькою, піклувався про неї та утримував. Ці обставини підтвердили й інші свідки.
В анкеті, заповненій під час мобілізації, у графі «Склад сім’ї (члени родини), їх адреси проживання» військовий зазначив її як свою доньку. У матеріалах справи також були їхні спільні фотографії. А в переписках вони називали один одного татом і донькою та піклувалися одне про одного.
За таких обставин апеляційний суд зауважив, що факт батьківства загиблого військовослужбовця щодо заявниці підтверджений належними й допустимими доказами та не спростований іншими учасниками судового процесу.
З повним текстом постанови апеляційного суду у справі № 683/1402/26 можна ознайомитися у ЄДРСР.
