Близько опівночі 18 січня 2026 року в селищі Понінка Шепетівського району водій BMW X5 збив 17-річного велосипедиста, який рухався попутно по правому краю проїзної частини. Від отриманих травм юнак загинув.

На момент ДТП водій автомобіля перебував у стані алкогольного сп’яніння та рухався населеним пунктом зі швидкістю щонайменше 102,7 км/год.

Такі обставини встановив Полонський районний суд Хмельницької області, який розглядав кримінальне провадження за обвинуваченням 30-річного водія BMW у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння, що спричинило смерть потерпілого (частина 3 статті 286-1 Кримінального кодексу України).

21 квітня 2026 року суд ухвалив вирок у справі: визнав обвинуваченого винуватим в інкримінованому злочині та засудив його до 9 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на такий самий строк, на користь матері загиблого стягнув моральну шкоду та судові витрати.

Обвинувачений та його захисник у своїх апеляційних скаргах просили пом'якшити покарання й зменшити розмір відшкодування моральної шкоди. Посилалася, зокрема, на те, що обвинувачений повністю визнав вину, розкаявся, сам повідомив про ДТП, намагався надати першу медичну допомогу потерпілому, частково відшкодував завдану шкоду, а також на його стан здоров'я і сімейні обставини.

Представник потерпілої натомість просив призначити обвинуваченому максимальне покарання, передбачене санкцією частини 3 статті 286-1 КК України, – 10 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 10 років – та збільшити розміри страхового відшкодування, моральної шкоди, судових і процесуальних витрат. На його думку, призначене покарання не відповідає тяжкості злочину, а визначений судом розмір відшкодування не забезпечує повної компенсації завданої шкоди.

Апеляційний суд дійшов висновку, що місцевий суд призначив покарання з дотриманням вимог кримінального закону й немає підстав вважати його надто суворим чи надто м'яким. Суд врахував тяжкість злочину, наслідки у вигляді смерті неповнолітнього, позицію потерпілої щодо необхідності призначення максимального покарання, обставини вчинення ДТП, дані про особу обвинуваченого, його повне визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

При цьому суд звернув увагу, що обвинувачений раніше притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху й цього разу свідомо сів за кермо в стані алкогольного сп'яніння (1,73 проміле) та більш ніж удвічі перевищив дозволену в населеному пункті швидкість, чим створив підвищену небезпеку для інших учасників дорожнього руху.

Апеляційний суд також не знайшов підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частині цивільного позову, визнавши обґрунтованими висновки місцевого суду щодо розміру відшкодування моральної шкоди та інших позовних вимог потерпілої.

Відтак залишив без задоволення апеляційні скарги обвинуваченого, його захисника та представника потерпілої, а вирок суду – без змін.

З повним текстом ухвали апеляційного суду у справі № 681/281/26 можна ознайомитися у ЄДРСР.