Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду залишила без змін вирок Тернопільського міськрайонного суду від 17 червня 2025 року щодо депутата державної думи рф К.

Цим вироком депутата визнано винним у посяганні на територіальну цілісність України, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що призвело до загибелі людей(ч. 3 ст. 110 КК України), і призначено покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Як встановлено судом, 15 лютого 2022 року К. разом з іншими депутатами держдуми росії проголосував за постанову зі зверненням до президента рф про визнання так званих ДНР і ЛНР самостійними, незалежними державами. Такі рішення були частиною злочинного плану країни–агресора, і 22 лютого 2022 року президент росії використав ці рішення як формальний привід для повномасштабного вторгнення на територію України.

До відома: санкція ч. 3 ст. 110 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої.

Захисник К. не погодився з рішенням суду і в апеляційній скарзі просив вирок скасувати та повністю виправдати його підзахисного. Уважав, що в діях російського політика відсутній склад кримінального правопорушення за ст. 110 КК України, оскільки він не мав повноважень змінювати територіальну цілісність України. Крім того, в суді не доведено, що обвинувачений голосував власноруч.

У судовому засіданні Тернопільський апеляційний суд встановив, що обвинувачений – депутат державної думи федеральних зборів рф К., всупереч підписаним міжнародним нормативно–правовим актам та угодам підтримав ратифікацію договорів "про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між рф із так званими ДНР та ЛНР". Надалі росія використала ці рішення держдуми для ескалації воєнного конфлікту і виправдання агресії перед своїми громадянами та світовою спільнотою, що спричинило тяжкі наслідки – загибель людей, зокрема, дітей, отримання тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків шляхом знищення будівель, майна та інфраструктури.

Винуватість К. повністю підтверджена копіями відеозаписів і скріншотами пленарних засідань державної думи росії, поіменним списком депутатів, присутніх на засіданні 15 лютого 2022 року. Разом із тим, на сайті онлайн-енциклопедії "Вікіпедія" розміщено статтю про державну думу рф із посиланням на біографію депутата 8-го скликання К. Крім того, скріншоти сторінок його профілю у соціальних мережах містили фото та публікації, що підтверджували його підтримку повномасштабного вторгнення військ рф на територію України.

Факт того, що всі представники влади рф усвідомлювали, що Україна – суверенна держава з міжнародно визнаними кордонами, підтверджував і ратифікований рф 22 квітня 2004 року Договір між Україною та рф про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року. Як політик, обвинувачений достеменно знав про незаконність і протиправність зміни меж території та державного кордону України. Тому твердження захисника, що К. не мав повноважень змінювати територіальну цілісність України, колегія суддів визнала непереконливими.

Стосовно доводів захисника, що К. не був присутнім в ході досудового розслідування та в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду наголосила, що розгляд даного кримінального провадження відбувся в порядку спеціального судового розгляду (in absentia). Тому суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 297-5 КПК України, повідомляв депутата держдуми рф про час і місце судового розгляду – публікував судові виклики в офіційному друкованому виданні Кабінету Міністрів України газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційних вебсайтах Судової влади та Генеральної прокуратури, а його захист за призначенням здійснював професійний адвокат. 16 квітня 2022 року К. оголошено у державний, міждержавний та міжнародний розшук.

Таким чином, суд врахував специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України) і, зберігаючи неупередженість та безсторонність, приділив особливе значення охороні прав і законних інтересів обвинуваченого, забезпечив повний й неупереджений судовий розгляд.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу захисника обвинуваченого залишила без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 17 червня 2024 року – без змін.