Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини гр. І. відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вважав, що позивач не навів обставин поважних причин об’єктивного та непереборного характеру, які становили для гр. І. реальні перешкоди для подання ним заяви про прийняття спадщини у визначений законом строк, або значно утруднили або унеможливили своєчасне її подання. При цьому суд зважив, що інші спадкоємці померлого (відповідачі у справі), які також у зв’язку з військовою агресією рф залишили місце постійного проживання у м.Херсоні та виїхали на проживання закордон, своєчасно подали заяви про прийняття спадщини.

Суд першої інстанції зазначив, що в період тимчасової окупації міста не існувало заборони на вчинення нотаріусами України нотаріальних дій на тимчасово окупованих територіях, зокрема, щодо отримання заяв про прийняття спадщини та відкриття спадкових справ, навіть в умовах відсутності доступу до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України. Перебування позивача за кордоном не може вважатися поважною причиною пропуску строку, адже існує спеціальний механізм подання заяви про прийняття спадщини через консульські установи України. А у екстрених випадках, коли існує ризик пропущення строку для прийняття спадщини, спадкоємець має право направити нотаріусу за місцем відкриття спадщини електронне повідомлення (аналог телеграми), в якому вказати про прийняття спадщини (пункт 2.1. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України). Тобто, законодавство України передбачає альтернативні варіанти процедури прийняття спадщини, що спрощує процес реалізації прав спадкоємців, яким позивач не скористався, поважних причин пропуску строку прийняття спадщини не навів.

Колегія суддів Херсонського апеляційного суду, проаналізувавши наведені позивачем причини пропуску строку, погодилась з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову. Смерть спадкодавця настала після деокупації частини Херсонської області, зокрема міста Херсона. Як позивач, так й відповідачі протягом встановленого строку для прийняття спадщини перебували за межами України, а відтак мали однакові можливості для подання заяв про прийняття спадщини. У встановлений законом строк відповідачі реалізували право на подання відповідних заяв, які направили на адресу різних нотаріусів України, які в свою чергу, згенерували заяви до відкритої спадкової справи до майна померлого.

Колегія суддів критично оцінила посилання позивача про його працевлаштування на іноземних суднах, як поважну причину пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки працевлаштування в період з 08 вересня по 13 жовтня 2022 року перебуває поза межами передбаченого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини, а підписання трудового договору моряка у травні 2023 року не доводить факт виконання трудових обов’язків з означеної дати та наявність у позивача перешкод для подання заяви про прийняття спадщини.

За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів вважала, що позивач з моменту відкриття спадщини після померлого мав реальну можливість звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у строк, передбачений статтею 1270 ЦК України, належних та допустимих доказів про зворотне в ході розгляду справи не надано.

З огляду на викладене, Херсонський апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення суду.

Справа № 766/513/23