Рівненський апеляційний суд залишив без змін рішення місцевого суду, яким частково задоволено позов та встановлено факт правовстановлюючого документа (заповіту). Позивачці правомірно відмовлено в частині встановлення факту тотожності особи, оскільки згідно з приписами глави 6 Цивільного процесуального кодексу України (далі у тексті — ЦПК України), суди не встановлюють тотожність особи, а також імені, по батькові та прізвища осіб, по-різному написаних у документах.
Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржив представник відповідача. Просив скасувати судове рішення в частині задоволених вимог та ухвалити в цій частині нове — про відмову у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів відхилила апеляційну скаргу з наступних міркувань.
Суду відомо, що бабуся позивачки склала заповіт, посвідчений посадовою особою сільської ради та внесений до реєстру, у якому заповіла все своє майно онуці, позивачці у справі.
Суд встановив, що позивачка є онукою спадкодавиці.
Після одруження позивачка змінила прізвище, а в заповіті вказане її дівоче прізвище та зазначене інше ім’я, що унеможливило отримання в нотаріуса свідоцтва на спадщину.
З метою реалізації свого права на спадщину, позивачка звернулася до суду з позовом до сільської ради та дядька, відповідача у справі, який користується спадковим майном, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа (заповіту).
Згідно зі ст.ст. 1216-1218 Цивільного кодексу України, спадкування — це перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів.
Відповідно до п.6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім’я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім’ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім’я, по батькові якої, зазначені в документі, не збігаються в свідоцтві про народження, паспорті, свідоцтві про смерть, інше.
Метою встановлення факту, про який зазначено в позовній заяві, є реалізація права на спадщину, отже такий факт породжує юридичні наслідки, а чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення.
Наявні у матеріалах справи документи підтверджують, що при складенні та посвідченні заповіту в написанні прізвища спадкоємиці допущена помилка, оскільки вона при укладанні шлюбу змінила прізвище, а також неправильно зазначено її ім’я.
Такі розбіжності у написанні прізвища й імені спадкодавиці позбавляли її можливості реалізувати свої спадкові права.
Апеляційний суд погодився з позицією місцевого суду в частині задоволення позову про встановлення факту належності правовстановлюючого документа (заповіту).
Правильним є висновок суду попередньої інстанції і про відмову у встановленні факту тотожності особи, оскільки згідно з приписами глави 6 ЦПК України, суди не встановлюють тотожність особи; не можуть бути встановлені в судовому порядку факти щодо тотожності осіб, а також імені, по батькові та прізвища осіб, по-різному записаних у документах.
У таких справах суд встановлює належність особі правовстановлюючих документів, а не тотожність прізвища, імені, по батькові, неоднаково названих у різних документах, не присвоєння чи залишення одного з них, а також не тотожність осіб, які неоднаково названі у різних документах.
Постанова Рівненського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року у справі № 568/441/25 (провадження № 22-ц/4815/1310/25).
