Жителька Хмельниччини звернулася до суду з позовом про скасування усиновлення двох малолітніх дітей її колишнім чоловіком та поновлення первинних актових записів про їх народження.
Позивачка зазначила, що на момент усиновлення чоловік проходив військову службу за мобілізацією. У шлюбі подружжя перебувало близько одного року та мало спільну дитину. За словами жінки, після усиновлення чоловік був звільнений зі служби, почав зловживати алкоголем, вчиняв домашнє насильство щодо неї та застосовував фізичну силу до сина. Вона вважає, що між усиновлювачем і дітьми не склалися відносини, притаманні батькові та дітям.
Після розірвання шлюбу у 2025 році діти, за словами матері, не підтримують спілкування з колишнім чоловіком і перестали сприймати його як батька. Він не проводить з ними час, не цікавиться їхнім станом здоров’я та навчанням, не забезпечує матеріально.
Позивачка наполягала, що усиновлення не відповідає інтересам дітей, не забезпечує їм сімейного виховання, а стосунки між усиновлювачем і дітьми є такими, що унеможливлюють спільне проживання та виконання ним батьківських обов’язків. У зв’язку з цим вона просила суд скасувати усиновлення та поновити первинні актові записи про народження доньки й сина. Відповідач позов визнав.
Однак Новоушицький районний суд Хмельницької області, розглянувши справу, дійшов висновку, що в матеріалах відсутні належні та достатні докази, які підтверджують заявлені обставини.
Суд зазначив, що доводи позовної заяви, пояснення позивачки та подані нею докази, зокрема довідки зі школи й дошкільного закладу, а також довідка про заборгованість зі сплати аліментів, свідчать про неналежне виконання відповідачем батьківських обов’язків. Така обставина не є підставою для скасування усиновлення, а може бути підставою для позбавлення усиновлювача батьківських прав відповідно до статті 242 Сімейного кодексу України.
Крім того, суд врахував висновок органу опіки та піклування, згідно з яким скасування усиновлення є недоцільним і таким, що не відповідає інтересам дітей.
Суд також відмовив у прийнятті заяви відповідача про визнання позову, зазначивши, що він не навів жодних обставин, які б свідчили про неможливість виконання ним батьківських обов’язків, а фактична відмова батька від дітей є неправозгідною та суперечить моральним засадам суспільства.
Оскільки позивачка не довела наявності підстав для скасування усиновлення, передбачених частиною 1 статті 238 Сімейного кодексу України, і таке скасування суперечило б інтересам дітей та основоположним принципам інституту усиновлення, суд постановив рішення про відмову в задоволенні позову.
З повним текстом рішення суду у справі № 680/556/25 можна ознайомитися у ЄДРСР.
