Однак відмовив у частині задоволення позову про визнання права позивачки на спадкування як спадкоємець четвертої черги, оскільки обраний спосіб захисту не є належним, тому що спадкування у четвертій черзі спадкоємець має право на підставі рішення суду про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, яке набрало законної сили.
Рівненський апеляційний суд скасував оскаржуване позивачкою рішення суду першої інстанції, який не дав належної оцінки обставинам справи, що підтверджують обґрунтування її позовних вимог, та безпідставно відмовив у їх задоволенні.
Суть справи полягає в тому, що після смерті чоловіка, з яким позивачка проживала як подружжя у його помешканні, жінка звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Нотаріус завела Спадкову справу щодо спадкового майна померлого.
Місцевий суд своїм рішенням становив факт проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу позивачки та нині покійного чоловіка.
На підставі такого судового рішення приватний нотаріус видав позивачці Свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, що залишилося після смерті чоловіка.
Водночас до приватного нотаріуса надійшла заява від двоюрідної сестри покійного про прийняття спадщини, однак заявниця отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки майно успадкувала жінка, яка, згідно з рішенням суду, перебувала зі спадкодавцем у фактичних шлюбних відносинах, постійно проживала з ним на день смерті.
Двоюрідна сестра оскаржила рішення суду першої інстанції про встановлення факту проживання позивачки однією сім’єю без реєстрації шлюбу з її двоюрідним братом, і Рівненський апеляційний суд його скасував з підстав не залучення заінтересованої особи (двоюрідної сестри), та залишив заяву позивачки про встановлення факту, що має юридичне значення, без розгляду, водночас вказавши, що вона має право подати позов на загальних підставах.
Позивачка так і вчинила, однак суд першої інстанції відмовив їй у задоволенні позовних вимог.
Жінка оскаржила це рішення до Рівненського апеляційного суду. В апеляційній скарзі просила встановити факт проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу та визнати її право на спадкування як спадкоємець четвертої черги.
Суд апеляційної інстанції задовольнив апеляційній вимоги позивачки частково та роз’яснив, які подальші дії їй слід вчинити в рамках чинного законодавства.
На думку апеляційного суду, місцевий суд не надав належної оцінки обставинам, які підтверджують обґрунтування в частині позовних вимог позивачки щодо встановлення юридичного факту.
Допитані у судовому засіданні свідки, які не є родичами позивачки, дали ствердні показання про те, що позивачка та її чоловік — їх сусіди та багато років проживали разом, натомість відповідачку у справі — двоюрідну сестру покійного — вони ніколи не бачили, у тому числі й під час поховання чоловіка.
У декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу пацієнтові, довіреною особою у разі настання екстреного випадку вказано позивачку.
Крім того, особисті документи покійного, у том числі про придбання майна, свідоцтво про смерть, квитанції про оплату комірного за тривалий період та квитанції погашення кредиту, оформленого на чоловіка, перебувають у позивачки, а не в його двоюрідної сестри.
Сукупність наведених позивачкою аргументів та долучених до матеріалів справи доказів, ведення спільного господарства упродовж десяти років, наявність обопільних прав та обов’язків, організація поховальної церемонії, доводять факт проживання спільно як подружжя.
Оскільки всіх цих обставин суд першої інстанції не врахував, оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині встановлення факту проживання однією сім’єю.
Відповідно до вимог ст. 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу, є зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім’ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов’язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.
Щодо позовних вимог про визнання права спадкування як спадкоємець четвертої черги, то Рівненський апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, роз’яснив позивачці, що такий спосіб захисту не є належним, оскільки спадкування у четвертій черзі спадкоємець має право на підставі рішення суду про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, яке набрало законної сили.
Постанова Рівненського апеляційного суду від 1 жовтня 2024 року у справі № 570/3801/23 (провадження № 22-ц/4815/794/24).
