Оскільки ініціаторка позову не довела належними, достовірними і достатніми доказами наявності юридичних фактів, з якими закон пов’язує право на зміну черговості на спадкування, зокрема, здійснення протягом тривалого часу опіки над спадкодавцем, його матеріального забезпечення та надання іншої допомоги виключно позивачкою, а також перебування спадкодавця у безпорадному стані.
Колегія суддів переглянула рішення місцевого суду, оскаржене позивачкою, яким їй відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та про зміну черговості спадкування.
Просила скасувати оскаржене судове рішення й ухвалити нове — про задоволення позову.
Рівненський апеляційний суд прийшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.
Із матеріалів справи відомо, що рішенням суду першої інстанції встановлено факт проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу позивачки зі спадкодавцем до дня його смерті, яке набрало законної сили.
Копією довідки сільської ради підтверджується, що до дня смерті спадкодавець постійно проживав разом в одному будинку із позивачкою, вів з нею спільне особисте селянське господарство. Жінка здійснила поховання чоловіка, взявши витрати на себе.
Із довідки приватного нотаріуса вбачається, що позивачці відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини, оскільки заявниця, як спадкоємиця четвертої черги за законом, пропустила встановлений законом шестимісячний термін для подачі заяви на прийняття спадщини та не має документального підтвердження, що вона постійно проживала (була зареєстрована у встановленому законом порядку) разом зі спадкодавцем на час його смерті.
Після смерті спадкодавця була заведена спадкова справа за заявою його рідного брата, згідно з якою він приймає спадщину за законом і просить видати йому свідоцтва про право на спадщину за законом. У заяві також зазначено, що спадкоємцями першої черги є доньки покійного.
Позивачка, покликаючись на положення ч. 2 ст. 1259 Цивільного кодексу України (далі у тексті — ЦК України), звернулася з цим позовом до спадкоємця померлого та просила суд надати їй право на спадкування у другій черзі спадкоємців за законом.
Стаття 1259 ЦК України визначає підстави та порядок зміни черговості одержання права на спадкування.
Відповідно до ч. 2 цієї статті фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Для задоволення такого позову необхідна наявність усіх зазначених обставин.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 753/16113/20 (провадження № 61-2552св23), від 14 квітня 2025 року у справі № 754/14700/23 (провадження № 61-14268св24).
Під безпорадним станом спадкодавця слід розуміти стан особи, зумовлений віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Належними доказами, які підтверджують безпорадний стан особи, є відповідні медичні (лікарські) документи, висновки судово-медичних експертів, які в матеріалах справи відсутні.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, врахувавши норми матеріального права, правильно встановив обставини справи, які мали суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо зміни черговості одержання права на спадкування, оскільки позивачка не довела належними, достовірними і достатніми доказами наявності перелічених вище юридичних фактів у їх сукупності, з якими закон пов’язує право на зміну черговості на спадкуванні, зокрема здійснення протягом тривалого часу опіки над спадкодавцем, матеріального забезпечення його тільки позивачкою та надання іншої допомоги виключно нею, а також перебування спадкодавця у безпорадному стані.
Медичні документи, долучені до матеріалів справи, свідчать про те, що за останні роки спадкодавець двічі звертався до медичних закладів для надання медичної допомоги, та не підтверджують його перебування у безпорадному стані.
Це ж підтвердили й свідки, допитані в суді першої інстанції та, окрім іншого, вказали, що спадкодавець до самої смерті пересувався на велосипеді.
Матеріали судової справи не містять жодних відомостей про те, яким чином чи в який спосіб позивачка здійснювала матеріальне забезпечення спадкодавця, адже вона не надала відомостей про власний матеріальний стан, про розмір свого доходу та використання наявних матеріальних ресурсів, у тому числі на утримання спадкодавця.
Апеляційний суд, залишаючи оскаржене позивачкою рішення місцевого суду без змін, вважає його законним та ухваленим із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Постанова Рівненського апеляційного суду від 23 квітня 2026 року у справі № 568/628/25 (провадження № 22-ц/4815/825/26).
