Причини неявки позивачки, яка надала суду клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на карантинні обмеження, спричинені коронавірусом SARS-CoV-2, не можуть вважатися неповажними.
Громадянка М. звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальність «Технопривід інцест груп» про усунення загрози життю, здоров’ю, майну громадян. Ухвалою від 22 січня 2020 року місцевий суд відкрив провадження та призначив справу до розгляду на 05 лютого 2020 року.
Справа призначалася до слухання неодноразово, у ній було розпочато розгляд позову по суті, а в подальшому – відкладалася, в тому числі, і з ініціативи сторони позивача, що підтверджується відповідними клопотаннями.
Судове засідання 05 серпня 2020 року за клопотанням сторін, в тому числі і у зв’язку із заявою позивача М. про перенесення слухання справи у зв’язку з карантинними обмеженнями, було відкладено на 16.09.2020.
У судове засідання 16 вересня 2020 року сторона позивача подала заяву-клопотання про перенесення розгляду справи на більш безпечну дату у зв’язку з перебуванням на самоізоляції через повернення з-за кордону членів сім’ї заявника. Того ж дня, ухвалою місцевого суду вказану позовну заяву залишено без розгляду. Своє рішення суд мотивував тим, що неявка позивачки в судове засідання, призначене на 16 вересня 2020 року, є повторною неявкою належно повідомленого позивача про час та місце слухання справи, а причини такої неявки визнані судом неповажними.
Вважаючи ухвалу суду незаконною, необгрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, громадянка М. оскаржила її в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі вказувала на помилковість висновку місцевого суду про неповажність причин неявки в судове засідання. Просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до місцевого суду для продовження розгляду.
Апеляційний суд, проаналізувавши обставини справи щодо відкладення слухання справи, прийшов до переконання, що місцевий суд помилково розцінив причини неявки сторони позивача як неповажні, а саму неявку без поважних причин – повторною.
Судом взято до уваги, що станом на час проведення судових засідань у справі в Україні діяв карантин, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», умовами якого було передбачено обмеження регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міському, приміському та міжміському сполученні, а також перевезення метрополітенами міст Києва, Харкова, Дніпра. Незважаючи на те, що 05 серпня 2020 року та 16 вересня 2020 року карантинні обмеження були послаблені, однак, судом враховано, що позивачка є особою, що досягла 60-річного віку, є інвалідом І групи загального захворювання по зору, що також ускладнювало її прибуття в судове засідання.
Судом апеляційної інстанції також взято до уваги і те, що аналогічне клопотання про відкладення розгляду справи з 05 серпня 2020 року на іншу дату було подано і представником відповідача.
За наведених обставин, апеляційний суд прийшов до переконання про те, що оскаржувана ухвала постановлена місцевим судом з порушенням норм процесуального права, які діяли на момент її винесення, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувана ухвала – до скасування із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
