Оскільки факт залиття квартири позивача з вини відповідача ґрунтується на припущенні, котре не могло бути покладено в основу судового рішення, що й стало підставою для його скасування судом апеляційної інстанції.
Рівненський апеляційний суд переглянув рішення місцевого суду, яким задоволено позов про відшкодування відповідачем матеріальної та моральної шкоди, заподіяної залиттям квартири.
Відповідач, не погоджуючись із такою позицією суду, оскаржив судове рішення в апеляційному порядку. Просив скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача, зважаючи на такі обставини справи.
Суду відомо, що у квітні 2023 року квартира позивача була залита водою з квартири, що належить відповідачеві і знаходиться поверхом вище.
Позивач, вважаючи що відповідач, як власник квартири, з якої відбулося затоплення його помешкання, завдав йому матеріальної і моральної шкоди, звернувся до суду з позовом про її відшкодування.
На підтвердження факту заподіяння шкоди внаслідок протиправної поведінки відповідача, позивач додав до позовної заяви акт про залиття, аварію, що трапилася на системі центрального опалення, гарячого водопостачання, або холодного водопостачання, водовідведення.
Вказаний акт складено комісією з числа голови правління ОСББ та самого позивача. Як причину залиття квартири зазначено несправність запірної арматури в квартирі відповідача.
Як роз’яснено в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 2-1974/11 (провадження № 61-4574св18), Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2002 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі — Правила), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил). У додатку №4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксуються актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов’язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім’я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
Акт, у якому відсутні необхідні для такого документа реквізити, не може бути належним і допустимим доказом заподіяння відповідачем майнової шкоди.
Як вбачається зі змісту поданого позивачем акту про залиття, фактично він складений одноособово головою правління ОСББ та позивачем у справі, без залучення слюсаря-сантехніка, представників організації, яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та гарячого водопостачання.
Окрім того, в акті відсутня відмітка про ознайомлення з його змістом власника квартири, яким є відповідач.
Таким чином, наданий позивачем акт не може бути належним і допустимим доказом заподіяння відповідачем майнової шкоди, оскільки він складений з порушенням положень Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, в якому встановлено вимоги до такого документа.
Більше того, долучені позивачем до позовної заяви фотографії з квартири сторін не можна вважати беззаперечним доказом вини відповідача у залитті квартири позивача, оскільки явних ознак прориву, підтікання, що мало б наслідком намокання стіни та стелі у квартирі ініціатора позову з фотокарток не вбачається.
Доводи позовної заяви щодо фіксації факту залиття квартири позивача внаслідок несправності запірної арматури в квартирі відповідача на бодікамеру екіпажу патрульної поліції, що прибули на виклик, спростовуються змістом наявного у матеріалах справи відеозапису.
Відомо, що патрульні поліції у той день прибули на виклик до відповідача за фактом повідомлення про вчинення ним адміністративного правопорушення — куріння в під’їзді.
Відеозапис підтверджує конфлікт між сторонами у справі з приводу залиття квартири. Факт затоплення мешканці квартири відповідача заперечували, як і заборонили руйнувати стіну зі своєї квартири для встановлення факту підтоплення. Також на відеозаписі зафіксований отвір у стіні в під’їзді, що був зроблений для обстеження загальнобудинкових мереж водопостачання, водовідведення.
Отже, відеозапис з бодікамери екіпажу патрульної поліції не є доказом факту затоплення квартири позивача.
Зважаючи на те, що у матеріалах справи відсутні докази протиправної поведінки відповідача та причинно-наслідкового зв’язку між такою поведінкою і завданою позивачеві шкодою, цивільно-правова відповідальність відповідача не наступає.
Крім того, позивач не надав суду належних та допустимих доказів вартості ремонтних робіт, необхідних для усунення пошкоджень, заподіяних внаслідок залиття його квартири. Надано лише кошторис з орієнтовною вартістю матеріалів та робіт. А допитаний у судовому засіданні свідок, який був присутній у квартирі позивача і зробив наявні в матеріалах справи фотознімки, повідомив суд, що станом на день проведення судового засідання ремонтні роботи у квартирі не проводилися.
Клопотання про проведення у справі експертизи з метою встановлення причин залиття належної позивачеві квартири, а також розміру завданих йому збитків від сторін не надходило.
Зважаючи на такі обставини справи, колегія суддів ухвалила рішення про скасування оскарженого відповідачем судового рішення місцевого суду та відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири.
Постанова Рівненського апеляційного суду від 30 квітня 2026 року у справі № 569/722/25 (провадження № 22-ц/4815/620/26).
