Ініціаторка звернення ні в місцевому, ні в апеляційному суді не надала доказів на підтвердження підстав для винесення виконавцем постанови про виключення відомостей про неї як боржниці із Єдиного реєстру боржників згідно з п. 24 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5.
Рівненський апеляційний суд переглянув ухвалу суду попередньої інстанції, оскаржену скаржницею, якою їй відмовлено у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця та відхилено вимогу про зобов’язання Відділу примусового виконання рішень виключити інформацію щодо неї з Єдиного реєстру боржників.
В апеляційній скарзі скаржниця вказала, що її подальше перебування у статусі постійної боржниці у зв’язку із наявністю в Єдиному реєстрі боржників відомостей, внесених при відкритті виконавчого провадженні, обмежує її права та свободи.
Просила скасувати оскаржену ухвалу місцевого суду та задовольнити її скаргу.
Колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, зважаючи на такі обставини.
Апеляційному суду відомо, що на виконанні Відділу примусового виконання рішень із 2013 року перебуває виконавче провадження про стягнення зі скаржниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю близько 8 мільйонів гривень кредитної заборгованості.
У червні 2018 року виконавче провадження було завершене на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Скаржниця, вважаючи, що бездіяльністю державного виконавця порушено її права, скористалася нормою, передбаченою ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України, та звернулася до суду зі скаргою.
Вичерпний перелік підстав для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників визначений ч. 7 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» (далі у тексті — Закон).
Так, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 1, 3, 11, ч. 1 ст. 37 Закону або постанови, передбаченої ч. 4 ст. 40 цього Закону, чи в день встановлення державним виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
Виконавчий лист було повернуто стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону через відсутність майна боржниці, на яке може бути звернене стягнення, що не є підставою для виключення інформації про боржника з реєстру боржників, згідно з ч. 7 ст. 9 Закону.
Відповідно до п.6 розділу ХІ Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5, автоматизована система виконавчого провадження виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови: про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону; про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини 1 статті 37 Закону; про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів; про скасування заходів примусового виконання згідно з частиною 4 статті 40 Закону; про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.
Пунктом 24 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, визначено, що за виконавчим провадженням, виконавчий документ за яким повернуто стягувачеві, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження на підставі постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.
Окрім того, апеляційний суд встановив, що державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначив про стягнення з боржниці виконавчого збору в розмірі 10 % від суми боргу. Відомості щодо його сплати боржницею відсутні, відтак немає правових підстав для винесення органом ДВС постанови про виключення відомостей про скаржницю з Єдиного реєстру боржників.
Зважаючи на такі обставини, Рівненський апеляційний суд прийшов до висновку про те, що місцевий суд обґрунтовано відмовив скаржниці у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця, а тому відсутні підстави для задоволення її апеляційної скарги.
Постанова Рівненського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року у справі № 559/2354/13-ц (провадження № 22-ц/4815/419/26).
