Рівненський апеляційний суд переглянув рішення суду попередньої інстанції, з позицією якого не погодився відповідач та просив його скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову про відшкодування шкоди, завданої ДТП.
Представник позивачки наполягав на залишенні оскарженого судового рішення без змін, а апеляційної скарги — без задоволення.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дійшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача з огляду на наступне.
Суд встановив, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася в лютому 2022 року з вини відповідача, тілесних ушкоджень зазнала позивачка, яка пройшла тривалий курс лікування з оперативним втручанням та реабілітації.
Ухвалою суду першої інстанції у грудні 2024 року відповідача звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 Кримінального кодексу України, у зв’язку з примиренням з потерпілою, а кримінальне провадження закрите.
Внаслідок аварії позивачці завдано матеріальної та моральної шкоди, яка полягала у витратах на її лікування та реабілітацію, за відшкодуванням яких потерпіла звернулася до суду з цим позовом.
У свою чергу, відповідач заперечив право позивачки на отримання відшкодування матеріальної та моральної шкоди з підстав необхідності її звернення до страхової компанії для отримання відшкодування в межах ліміту відповідальності, а також з підстав недоведеності розміру матеріальної шкоди та причинно-наслідкового зв’язку між ДТП та моральною шкодою й заперечив своє зобов’язання перед потерпілою.
Рівненський апеляційний суд не погодився із такими твердженнями апелянта, оскільки його цивільно-правова відповідальність як власника транспортного засобу на момент ДТП застрахована за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не була. У такому випадку підхід, за якого потерпіла у будь-якому випадку повинна звернутися із заявою (позовом) до страхової компанії, є несправедливим
Суд з’ясував, що Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі у тексті — МТСБУ) сплатило потерпілій суму затвердженого відшкодування.
Оскільки проведеної МТСБУ регламентної виплати на користь позивачки недостатньо для повного відшкодування завданої їй шкоди відповідачем, потерпіла має право на відшкодування такої шкоди особою, яка її заподіяла.
Позивачка довела за допомогою належних та допустимих доказів понесення витрат на лікування, купівлю медичних препаратів і виробів медичного призначення, консультування у психіатра/психотерапевта, який призначив їй курс терапії та психотерапії у зв’язку з генералізованим тривожним розладом, спровокованим ДТП.
Визначаючи до стягнення з відповідача на користь позивачки відшкодування понесених нею витрат на лікування, суд попередньої інстанції врахував добровільно сплачені відповідачем на користь позивачки кошти.
Разом з тим, місцевий суд помилково не зменшив суму стягнення з відповідача, проведеної МТСБУ регламентної виплати на користь потерпілої.
З огляду на це, колегія суддів виснувала про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, у зв’язку з чим стягнута судом першої інстанції матеріальна шкода підлягає до зменшення на суму в розмірі, виплаченому МТСБУ.
Водночас Рівненський апеляційний суд погодився з рішенням місцевого суду в частині стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди, оскільки воно є законним та обґрунтованим, її розмір — достатній, співмірний та справедливий, хоча і має суто умовний вираз, тому що немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, завданого позивачці відповідачем.
З огляду на те, що в частині стягнення матеріальної шкоди суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, апеляційний суд у цій частині його скасував та ухвалив нове рішення — про стягнення з відповідача на користь позивачки матеріальної шкоди з вирахуванням регламентної виплати МТСБУ.
Постанова Рівненського апеляційного суду від 09 липня 2026 року у справі № 569/15235/25 (провадження № 22-ц/4815/1168/26).
