Позивачі оскаржили до суду ухвалу Львівської міської ради про затвердження детального плану території в районі пл. Ринок у частині плану території, що стосується пл. А. Міцкевича. На обґрунтування позову зазначили, що відповідач не дотримався вимог щодо проведення громадських слухань, зокрема в частині процедури їх оголошення, а також не погодив зазначений план території з Мінкультури та Комітетом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з огляду на те, що об’єкт розташований у межах зони, охоронюваної ЮНЕСКО.
Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив. Суд апеляційної інстанції це рішення залишив без змін.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове – про часткове задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів зазначила, що, приймаючи оскаржувану ухвалу, міськрада не повністю дотрималася встановленої процедури проведення громадських обговорень та громадських слухань проєкту містобудівної документації на місцевому рівні, оскільки оприлюднена інформація про адресу, щодо якої розроблено проєкт детального плану території, була неповною та не відповідала вимогам п. 5 Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні (затверджений у 2011 році постановою КМУ № 555). Це у правовідносинах, що є спірними, спотворило процедуру громадського обговорення та, відповідно, результати, які могли бути отримані.
Суд урахував, що в зонах охорони пам’яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, встановлено особливий режим регулювання забудови. Зокрема, у таких зонах забороняється проведення будівельних робіт без попереднього отримання погодження в органах охорони культурної спадщини.
За висновками Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у м. Львові розміщено найбільше пам’яток історії та архітектури в Україні, що пояснюється давнім освоєнням цієї території, порівняно високим економічним розвитком та значною густотою населення. Особливо цінними є архітектурні ансамблі, зокрема, пл. Ринок (XV–XIX ст.).
Колегія суддів дійшла висновку, що попри те, що рештки будівлі за відповідною адресою не віднесені до пам’ятки культурної спадщини національного чи місцевого значень, знаходження території, охопленої пл. А. Міцкевича в м. Львові, в охоронній зоні всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та в історичному ареалі м. Львова, відповідно до статей 5, 32, 37-2 та 37-4 Закону України «Про охорону культурної спадщини» є підставою для погодження проєкту детального плану території з відповідним органом охорони культурної спадщини та інформування Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Крім того, Суд урахував, що відсутність висновку Мінкультури та висновку (за умови його надання) Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО на момент проведення громадських слухань щодо детального плану території в районі пл. Ринок свідчить також про необізнаність громадськості про позицію відповідних уповноважених з цього питання органів.
Постанова Верховного Суду від 7 грудня 2021 року у справі № 380/142/20 (адміністративне провадження № К/9901/22432/21) – http://reyestr.court.gov.ua/Review/101808757.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
