Відсутність окремого проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.
Земельна ділянка, яка належить до земель водного фонду та розташована в межах прибережної захисної смуги, не може передаватися в оренду з іншою метою, ніж та, що визначена в ч. 4 ст. 59 ЗК України, тому передача такої земельної ділянки в користування під будівництво торгово-офісного центру неправомірна.
Такі висновки зробив КГС ВС у справі за позовом прокурора про усунення власнику − територіальній громаді міста Києва перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, розташованою в районі озера Вирлиця.
У 2005 році між Київською міськрадою і ТОВ укладено договір оренди земельної ділянки в районі озера Вирлиця для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-розважального та офісно-виставкового комплексу.
Прокурор зазначав, що спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду, розташована в межах прибережної захисної смуги та водоохоронної зони, а тому надання такої земельної ділянки під будівництво торгово-офісного комплексу суперечить вимогам законодавства.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Натомість суд апеляційної інстанції задовольнив позов, оскільки фактичні обставини належності спірної земельної ділянки до земель водного фонду та її розташування в межах 100-метрової прибережної захисної смуги озера Вирлиця виключають правомірність набуття відповідачем права користування такою земельною ділянкою з метою будівництва торгово-офісного центру.
КГС ВС погодився з такими висновками й зазначив, що землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть надаватися в оренду виключно для цілей, визначених у Земельному та Водному кодексах України.
Відсутність окремого проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.
Апеляційний суд установив, що спірна земельна ділянка не лише накладається на прибережну захисну смугу озера, а й охоплює частину водного плеса озера.
Разом з тим апеляційний суд звернув увагу, що наявність погоджень землевпорядної документації, у якій не відображено реального складу земельної ділянки (зокрема, як у проєкті землеустрою, так і в погодженнях відповідними органами землевпорядної документації щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду), не спростовує обставин очевидного накладення спірної земельної ділянки на частину водного плеса озера та розташування її в межах прибережної захисної смуги озера Вирлиця.
З огляду на особливості розташування спірної земельної ділянки, режим господарської діяльності на землях прибережних захисних смуг водного фонду, мету, з якою спірна земельна ділянка передавалася в користування ТОВ, – будівництво торгово-офісного центру, враховуючи наведені положення законодавства та судову практику у спорах щодо земель водного фонду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неправомірність передачі в оренду такої земельної ділянки ТОВ, позаяк вона не могла передаватися в оренду з іншою метою, ніж та, що визначена в ч. 4 ст. 59 ЗК України. Водночас суд зазначив, що оскільки в наведеному випадку неправомірне користування товариством спірною земельною ділянкою має триваючий характер, прокурором заявлено зокрема негаторний позов, то позовна давність на нього не поширюється.
Постанова КГС ВС від 17 вересня 2024 року у справі № 910/10049/22 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/121846645.
Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.
