Галицька районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до суду з позовом, у якому просила зобов’язати фізичну особу (власника нежитлового приміщення) за власні кошти демонтувати три кондиціонери, самовільно встановлені на горищі будинку, й трубу з кабелем всередині (з горища до нежитлового приміщення в будинку), що на дворовому фасаді.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання та недотримання відповідачем вимог щодо розміщення технічних елементів (пристроїв) на фасадах будинків. Відповідач без дозвільних документів установив кабель у трубі на дворовому фасаді будинку та три кондиціонери на горищі зазначеного будинку.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ці рішення залишив без змін з огляду на таке.
Суд зазначив, що порядок розгляду питань щодо розміщення технічних елементів (пристроїв) на фасадах та зовнішніх частинах будинків і споруд у м. Львові уповноваженими на це виконавчими органами Львівської міської ради врегульовано Положенням про порядок розміщення технічних елементів (пристроїв) на фасадах та зовнішніх частинах будинків і споруд на території м. Львова, затвердженим рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 1 лютого 2002 року № 28.
Відповідно до п. 2.2 вказаного Положення самовільним встановленням технічних елементів (пристроїв) визнається встановлення технічних елементів (пристроїв) ззовні будинків і споруд без оформлення у встановленому порядку дозволу на їх розміщення та без дотримання вимог цього Положення.
Обов’язковість одержання відповідного дозволу стосується розміщення технічних елементів (пристроїв), зокрема систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря на невидимих зі сторони вулиць (площ) фасадах, стінах будинків і споруд, які розташовані на території історичного ареалу м. Львова.
У цій справі встановлено, що згідно з рішенням виконкому Львівської міської ради від 9 грудня 2005 року № 1311 «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова» вулиця, на якій розташований будинок знаходиться в межах історичного ареалу м. Львова. При цьому дозволу на встановлення технічних елементів (пристроїв) на фасаді цього будинку відповідачеві не видавали.
Суд зауважив, що дозволи на розміщення технічних елементів (пристроїв) на фасадах, торцевих стінах, зовнішніх будівельних конструкціях будинків і споруд надає районна адміністрація на підставі звернення юридичних і фізичних осіб із зазначенням місця розміщення елемента (пристрою). Розміщення технічних елементів на території історичного ареалу міста додатково погоджується з управлінням охорони історичного середовища, чого відповідач не зробив.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про невиконання та недотримання відповідачем вимог законодавства у сфері впорядкування та розміщення технічних елементів (пристроїв), а також відсутність виконання виявленого порушення, що є підставою задоволення заявленого позову.
Постанова Верховного Суду від 18 серпня 2022 року у справі № 380/2336/20 (адміністративне провадження № К/9901/9029/21) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/105808525.
