Північний апеляційний господарський суд залишив в силі рішення Господарського суду міста Києва в частині зобов’язання Релігійної громади Української православної церкви Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м. Києва звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого об'єкта нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі, каплиці, загальною площею 133,2 кв. м (площа по зовнішніх стінах 158 кв. м) за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 2, яка знаходиться на території Національного музею історії України в історичному ареалі міста Києва, та за рахунок коштів релігійної громади привести земельну ділянку у попередній стан.
Рішенням Київської міської ради у 1998 році земельну ділянку площею 2,3225 га, яка розташована за адресою: вул. Володимирська, 2 у Шевченківському районі м. Києва було передано Національному музею історії України для експлуатації та обслуговування будівель.
На підставі вказаного рішення ради музею було видано Державний акт на право постійного користування землею, для експлуатації та обслуговування будівель музею, що відноситься до категорії земель історико-культурного призначення.
Земельна ділянка музею віднесена до особливого цінних земель – вона входить до меж пам’ятки археології національного значення «Місто Володимира – дитинець стародавнього Києва з фундаментами Десятинної церкви, V-IX століття, ІХ-ХІП століття».
Крім того, ділянка розташована в межах буферної зони об’єкта культурної спадщини, занесеної до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Представниками Департаменту культурної спадщини та культурних цінностей Міністерства культури України неодноразово складались акти візуального обстеження території Національного музею історії України за адресою: вул. Володимирська, 2, у Шевченківському районі міста Києва, якими зафіксовано, що на земельній ділянці музею між Фундаментами Десятинної церкви, Язичницьким капищем та будівлею Національного музею історії України розташована самовільно побудована споруда. Зазначена споруда є капітальною, цегляною на кам’яних підмурках та за зовнішніми ознаками має культове призначення.
Судами обох інстанцій підтверджено, що вказана земельна ділянка перебуває у державній власності, право розпорядження якої належить виконавчому органу Київської міської ради Київській міській державній адміністрації та перебуває у користуванні Національного музею історії України.
Також судами було встановлено, що земельна ділянка, на якій відповідач (Релігійна громада Десятинного Храму Різдва Пресвятої Богородиці) здійснив будівництво каплиці, не надавалась йому у власність чи в користування. Крім того, у відповідача відсутні документи, які б посвідчували його право на земельну ділянку, а сама будівля споруджена без затвердженого проєкту та без отримання дозволів на будівництво, в експлуатацію у встановленому порядку не введена. За таких обставин, вказаний об’єкт нерухомості виходячи із аналізу матеріалів справи і положень ст. 376 Цивільного кодексу України підпадає під поняття самочинного будівництва.
Підставою для внесення державним реєстратором запису про право власності на означене нерухоме майно за відповідачем зазначено рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15.02.2012 у справі № 2-10218/11. Вказаним рішенням суду було визнано право власності на малу архітектурну форму – каплицю церкву Десятинного Храму Різдва Пресвятої Богородиці, яка складається з трьох зблокованих кіосків по 20 кв.м кожний, загальною площею 60 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 2. Однак, в подальшому, в порушення чинного законодавства за відповідачем було зареєстровано право власності не на малу архітектурну форму, яка складається з трьох зблокованих кіосків, а на нерухоме майно, загальна площа якого складає вже 133,2 кв.м, що вдвічі перевищує площу зазначену в рішенні Шевченківського районного суду м. Києва.
Спір у даній справі виник, у зв’язку з порушенням права Національного музею історії України, як єдиного законного користувача земельної ділянки, протиправними діями Релігійної громади Десятинного Храму Різдва Пресвятої Богородиці, яка всупереч волі власника та землекористувача Національного музею історії України самовільно зайняла частину належної музею земельної ділянки та здійснила на ній самочинне будівництво нерухомого майна - каплиці.
За результатами розгляду справи, Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва в частині задоволення позову про усунення перешкоди у користуванні земельною ділянкою, зобов’язавши відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого об’єкта нерухомого майна. В частині скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за відповідачем – рішення місцевого господарського суду скасовано.
З повним текстом постанови Північного апеляційного господарського суду можна буде ознайомитись після опублікування в Єдиному державному реєстрі судових рішень за номером справи 910/9385/20.
