Рівненський апеляційний суд переглянув апеляційну скаргу міської ради, подану на рішення суду першої інстанції за позовом, ініційованим керівницею Управління освіти до міського голови і міської ради про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди. Апелянт просив оскаржуване рішення скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступні обставини.
Суду відомо, що позивачку у 2024 році розпорядженням міського голови притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану за неналежне виконання функціональних обов’язків.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду це розпорядження міського голови визнано протиправним та скасовано.
Стягнуто з міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь керівниці Управління освіти міської ради матеріальні збитки за невиплачену додаткову винагороду у виді щомісячних премій у зв’язку із накладенням на неї дисциплінарного стягнення, матеріальні збитки за витрати на лікування, моральну шкоду в розмірі 20 000 гривень та судові витрати.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду згадане вище рішення в частині стягнення з міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь чиновниці матеріальних збитків за невиплачену додаткову винагороду у вигляді щомісячних премій у зв’язку із накладенням на неї дисциплінарного стягнення скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову в цій частині відмовлено. У решті рішення залишено без змін.
Позивачка звернулася із заявою до міського голови та голови Первинної профспілкової організації міської ради, у якій просила здійснити нарахування та виплату премій. На що отримала офіційний лист з відмовою, як і невирішеним залишилося питання щодо створення в органі місцевого самоврядування комісії з розгляду трудових спорів для захисту її трудових, майнових і особистих немайнових прав.
Це й стало підставою для звернення до місцевого суду з відповідним позовом.
Як убачається, суд першої інстанції правильно визначився із тим, що оспорювана інформація, яка була зафіксована у листі міської ради була доведена до відома щонайменше двох осіб, а саме одного працівника юридичного відділу, який готував цей документ, і одного працівника відділу з питань кадрової роботи, контролю та документообігу, який здійснював його реєстрацію. Тобто таким чином відбулося поширення інформації, яка порушує особисті немайнові права позивачки.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її в пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобі телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі (абзац другий п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).
Щодо того, що оспорювана інформація є фактичним твердженням, а не оціночним судженням, як зазначив апелянт, то місцевий суд правильно врахував те, що наведені в листі обставини, а саме те, що позивачка самоусунулася від контролю за виконанням договірних зобов’язань, котрі підписувалися підлеглими працівниками, а не безпосередньо нею, чим перекладено обов’язки на цих працівників, спростовуються змістом самого Акту ревізії. Отже, існування оспорюваних фактів є встановленим. Цим обставинам суд дав повну і правильну оцінку.
Застосована міською радою характеристика позивачки у листі-відповіді є відверто негативною, такою, що принижує її як особистість та порушує особисті немайнові права. Тобто суд першої інстанції правильно і зважено оцінив, що ці права підлягають судовому захисту.
Разом з тим суд апеляційної інстанції прийшов до переконання, що у позові начальниці Управління освіти в частині вимог про захист честі, гідності та ділової репутації до міського голови слід відмовити.
Так, у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 761/29315/16-ц зазначається, що у разі поширення інформації посадовою чи службовою особою для визначення належного відповідача судам необхідно з’ясовувати, від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи й не під час виконання посадових (службових) обов’язків, то належним відповідачем є саме вона.
Встановлено, що відповідач є міським головою.
Очевидним є те, що у письмовій відповіді на звернення позивачки за своїм підписом він діяв саме як посадова особа – міський голова, а, отже, використовував надані йому законом повноваження від імені міської ради. Про ці обставини безумовно свідчить факт складення цього листа на офіційному бланку міської ради із зазначенням поштової адреси, засобів зв’язку (електронної пошти та веб-сайту), коду ЄДРПОУ, реєстрації вихідної кореспонденції. Отже, належним відповідачем у справі є саме орган місцевого самоврядування, у службових відносинах з яким перебував міський голова.
У решті, повно і правильно з’ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування підлягають норми матеріального права, які підлягали до застосування, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов у тій частині, що апеляційний суд залишив без змін — про стягнення з міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивачки моральної шкоди в розмірі 5 000 гривень.
Так, суд першої інстанції з урахуванням вимог закону та обставин справи правильно визначив, що розмір відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнала позивачка та з урахуванням інших обставин. Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій.
Встановлено, що у спірних правовідносинах принижено честь, гідність і ділову репутацію очільниці Управління освіти в листі міської ради, який не розповсюджено на широкий загал, проте поширено серед працівників органу самоврядування. Оскільки судом встановлено порушення прав позивачки, враховуючи витрачений час, за який вона намагалася відновити своє порушене право шляхом звернення до суду з позовом про визнання недостовірної інформації, дотримуючись принципів розумності та справедливості, зроблено висновок, що позивачка зазнала моральних страждань, а до відшкодування із міської ради на її користь підлягає моральна шкода в розмірі, що відповідає характеру і природі правопорушення.
Постанова Рівненського апеляційного суду від 05 серпня 2025 року у справі № 559/3997/24 (провадження № 22-ц/4815/863/25).
