7 травня 2026 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила рішення у зразковій справі за позовом військовослужбовця про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 (Постанова КМУ № 168).
Позивач стверджував, що додаткова винагорода за Постановою КМУ № 168 є складовою заробітної плати, тож у разі несвоєчасної виплати такої винагороди проводиться її компенсація відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» (Закон № 2050-III).
Рішенням від 11 квітня 2025 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду позов задовольнив. КАС ВС керувався тим, що додаткова винагорода, установлена Постановою № 168 на період дії воєнного стану у зв’язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов’язаним із захистом Батьківщини, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров’я або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, є додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і входить до складу їх грошового забезпечення. Такий додатковий вид грошового забезпечення є грошовим доходом, що не має разового характеру, а порушення строку його виплати є підставою для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів.
Розглядаючи цю справу, ВП ВС наголосила, що питання грошового забезпечення захисників України в умовах повномасштабної війни є надзвичайно чутливим і потребує особливо ретельного дослідження, водночас нагадавши, що у цій справі постало питання не стягнення самої додаткової винагороди, що підлягає виплаті відповідно до Постанови КМУ № 168, а винятково корегування такої виплати на індекс інфляції (індекс споживчих цін), що згідно з чинним законодавством допускається лише в частині тих доходів, які не мають разового характеру.
Дослідивши природу додаткової грошової винагороди, встановленої Постановою КМУ №168, ВП ВС виснувала, що така додаткова винагорода є різновидом одноразового додаткового грошового забезпечення військовослужбовця, тобто доходом, що має разовий характер, у зв’язку із чим, відповідно до усталеної судової практики, приписи Закону № 2050-III на спірні правовідносини не поширюються, а компенсація втрати частини таких доходів у разі затримки їх виплати стягненню не підлягає.
Велика Палата ВС зауважила також, що та обставина, що лікування може тривати протягом певного періоду часу і за весь цей період військовослужбовець має право отримати додаткову винагороду, не змінює одноразовий характер цієї виплати, яка пов’язана з одним юридичним фактом – пораненням, а здійснення такої виплати декількома платежами протягом кількох місяців поспіль свідчить лише про виплату одного і того ж разового доходу (додаткової винагороди) частинами.
Отже, у цій справі ВП ВС скасувала рішення КАС ВС та ухвалила нове рішення, яким у задоволенні позову відмовила.
Постанова ВП ВС від 7 травня 2026 року у справі № 280/8933/24 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/136901085.
